Линник Володимир Павлович

Визначення і загальна характеристика

ЛИ́Н­НИК Володимир Па­влович (24. 06(06. 07). 1889, Харків — 09. 07. 1984, с-ще Комарово Ленінгр. обл.) — оптик. Батько Ю. Лин­ника. Доктор фізико-математичних наук (1935, без захисту дис.), професор (1934), академік АН СРСР (1939). Сталінcька премія (1946, 1950). Зо­лота медаль ім. С. Вавилова АН СРСР (1973). Герой Соц. Праці (1969). Державні нагороди СРСР. Закін. Університет св. Володимира в Києві (1914), де від 1915 й працював. Водночас 1914–18 — викладач фізики Ольгин. жін. гімназії; 1918–23 — викладач фізики с.-г. технікуму (м. Біла Церква, нині Київ. обл.); 1923–26 — викладач Київ. політех. ін­ституту; від 1926 — у Держ. оптич. ін­ституті (Ленін­град, нині С.-Пе­тер­бург); водночас 1933–41 — проф. Ленінгр. університету, 1939–41 — завідувач кафедри лаборатор. оптич. приладів Ленінгр. ін­ституту точної механіки й оп­­тики; 1946–68 — у Пулков. обсер­ваторії (Ленін­град). За­пропонував метод дослідж. кри­сталів за допомогою рентґенів. променів (метод Л.). Роз­робив методи до­слідж. якості зображень в оптич. системах. У 1930-х рр. створив прилади для контролю чистоти поверх­ні різного класу (мікроінтерферометр Л. і по­двій. мікро­скоп Л.), що принесли йому світ. ви­зна­н­ня. 1946 створив уні­кал. інтерференцій. пасаж. інструмент. Сконструював зоряний інтерферометр із базою 6 м для виміру кутових від­станей між по­двій. зірками — перший великий астрон. прилад з азимутал. монтува­н­ням, обладнаний системою фото­електр. гідува­н­ня по зірках, що до­зволяв вимірювати з точністю до 0,002 кутові від­стані між по­двій. зірками до 15˝. Був головою ради з будівництва 6-метр. теле­скопа БТА, за­пропонував використовувати в ньому азимутал. монтува­н­ня. Ініціатор роз­витку сучас. адаптив. оптики. 1957 за­пропонував кон­струкцію теле­скопа, в якому для компенсації атмо­сфер. спо­творень використовують складене дзеркало з пере­міщуваними елементами. Керував роз­­робле­н­ням полегшених і складових дзеркал для від­правле­н­ня в космос. У Комарово створив невелику обсерваторію, оснащену різними приладами, роз­робив у ній низку нових методів дослідж. спектро­грам. За­пропонував оригінал. технологію зби­ра­н­ня та юстирува­н­ня склад. обʼєктивів мікро­скопів.

Пр.: Гармонійний аналізатор // Наук. зап. 1924. Т. 2; Методи фокусува­н­ня рентгенівських променів // Укр. фіз. зап. 1926. Т. 1; Die Bestimmung des Bre­chungsindex der Rontgenstrahlen aus der Erscheinung der Totalreflexion // Zeit­schr. für Phusik. 1926. Bd. 38; Знахо­джен­ня показника заломле­н­ня рентгенівських променів з явища цілковитого середовища від­би­т­тя // Укр. фіз. зап. 1927. Т. 1 (остан­ні три — у спів­­авт. з В. Ла­­шкарьовим); Прибор для интерферен­цион­ного ис­следования отражающих объектов под микро­скопом («микроинтерферометр») // Докл. АН СССР. 1933. № 1; Современ­ный микро­скоп и некоторые новые возможности его применения // Изв. АН СССР. Сер. физ. 1937. № 4–5; Пути развития микро­­скопии // Вопр. микро­скопии: Сб. ст. Мос­ква; Ленин­град, 1956; О принципиальной возможности уменьшения вли­яния атмо­сферы на изображение зве­зды // Оптика и спектро­скопия. 1957. Т. 3, вып. 4; Оптотехника в ближайшем будущем // ОМП. 1968. № 12; Синфазирование излучения многока­нальной лазерной системы на твердотельных ОКГ // КЭ. 1973. № 3 (спів­­авт.).

Літ.: Владимир Па­влович Лин­ник. Москва, 1963; Мельников О. А. Влади­мир Па­влович Лин­ник (К 75-летию со дня рожд. и 50-летию науч. деятельности) // УФН. 1964. Т. 84, № 9; Коло­мийцов Ю. В. Владимир Па­влович Лин­ник (К 80-летию со дня рожд.) // Там само. 1969. Т. 98, № 7; Мирош­ников М. М. Академик Владимир Па­влович Лин­ник — основоположник современ­ной оптотехники (к 120-летию со дня рожд.) // Оптичес. журн. 2010. Т. 77, № 6.

А. М. Негрійко

Завантажити статтю