Линник Володимир Павлович
Визначення і загальна характеристика
ЛИ́ННИК Володимир Павлович (24. 06(06. 07). 1889, Харків — 09. 07. 1984, с-ще Комарово Ленінгр. обл.) — оптик. Батько Ю. Линника. Доктор фізико-математичних наук (1935, без захисту дис.), професор (1934), академік АН СРСР (1939). Сталінcька премія (1946, 1950). Золота медаль ім. С. Вавилова АН СРСР (1973). Герой Соц. Праці (1969). Державні нагороди СРСР. Закін. Університет св. Володимира в Києві (1914), де від 1915 й працював. Водночас 1914–18 — викладач фізики Ольгин. жін. гімназії; 1918–23 — викладач фізики с.-г. технікуму (м. Біла Церква, нині Київ. обл.); 1923–26 — викладач Київ. політех. інституту; від 1926 — у Держ. оптич. інституті (Ленінград, нині С.-Петербург); водночас 1933–41 — проф. Ленінгр. університету, 1939–41 — завідувач кафедри лаборатор. оптич. приладів Ленінгр. інституту точної механіки й оптики; 1946–68 — у Пулков. обсерваторії (Ленінград). Запропонував метод дослідж. кристалів за допомогою рентґенів. променів (метод Л.). Розробив методи дослідж. якості зображень в оптич. системах. У 1930-х рр. створив прилади для контролю чистоти поверхні різного класу (мікроінтерферометр Л. і подвій. мікроскоп Л.), що принесли йому світ. визнання. 1946 створив унікал. інтерференцій. пасаж. інструмент. Сконструював зоряний інтерферометр із базою 6 м для виміру кутових відстаней між подвій. зірками — перший великий астрон. прилад з азимутал. монтуванням, обладнаний системою фотоелектр. гідування по зірках, що дозволяв вимірювати з точністю до 0,002 кутові відстані між подвій. зірками до 15˝. Був головою ради з будівництва 6-метр. телескопа БТА, запропонував використовувати в ньому азимутал. монтування. Ініціатор розвитку сучас. адаптив. оптики. 1957 запропонував конструкцію телескопа, в якому для компенсації атмосфер. спотворень використовують складене дзеркало з переміщуваними елементами. Керував розробленням полегшених і складових дзеркал для відправлення в космос. У Комарово створив невелику обсерваторію, оснащену різними приладами, розробив у ній низку нових методів дослідж. спектрограм. Запропонував оригінал. технологію збирання та юстирування склад. об’єктивів мікроскопів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Гармонійний аналізатор // Наук. зап. 1924. Т. 2; Методи фокусування рентгенівських променів // Укр. фіз. зап. 1926. Т. 1; Die Bestimmung des Brechungsindex der Rontgenstrahlen aus der Erscheinung der Totalreflexion // Zeitschr. für Phusik. 1926. Bd. 38; Знаходження показника заломлення рентгенівських променів з явища цілковитого середовища відбиття // Укр. фіз. зап. 1927. Т. 1 (останні три — у співавт. з В. Лашкарьовим); Прибор для интерференционного исследования отражающих объектов под микроскопом («микроинтерферометр») // Докл. АН СССР. 1933. № 1; Современный микроскоп и некоторые новые возможности его применения // Изв. АН СССР. Сер. физ. 1937. № 4–5; Пути развития микроскопии // Вопр. микроскопии: Сб. ст. Москва; Ленинград, 1956; О принципиальной возможности уменьшения влияния атмосферы на изображение звезды // Оптика и спектроскопия. 1957. Т. 3, вып. 4; Оптотехника в ближайшем будущем // ОМП. 1968. № 12; Синфазирование излучения многоканальной лазерной системы на твердотельных ОКГ // КЭ. 1973. № 3 (співавт.).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
