Линтварьов Іван Іванович
Визначення і загальна характеристика
ЛИНТВАРЬО́В Іван Іванович (08(20). 03. 1868, х. Вільшанка Сум. пов. Харків. губ., нині село Сум. р-ну Сум. обл. — 10. 04. 1937, м. Саратов, РФ) — лікар-патологоанатом. Брат С. Линтварьова. Доктор медицини (1901). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1891), де й працював пом. прозектора каф. патол. анатомії під керівництвом В. Високовича (1893–1900). У 1898 брав участь у боротьбі з епідемією чуми у Туркменістані, 1899 — на Поволжі. Від 1900 — у фізіол. відділі Інституту експерим. медицини (С.-Петербург), де працював під керівництвом І. Павлова; від 1902 — прозектор 2-ї Саратов. лікарні, організував лаб. для дослідж. засобів виготовлення протидифтерій. сироватки. Засн. прозектор. служби в Саратові. Брав участь у рос.-япон. війні. 1912 — у наук. відрядженні в Пастерів. інституті (Париж) з метою вивчення способів приготування протидифтерій. сироватки. Одним із перших описав виразки малярій. походження у товстих і тонких кишках при хроніч. малярії, а також ураженнях нирок та мозку. Вивчав питання гематології.
Додаткові відомості
- Основні праці
- К вопросу об изменении мозга при сахарном мочеизнурении // Тр. Об-ва киев. врачей. К., 1898; Влияние различных физиологических условий на состояние и количество ферментов в соке поджелудочной железы. С.-Петербург, 1901; Гуммозный и туберкулезный сальпингит // Мед. обозрение. 1906. Т. 66, № 18; Разрушение красных кровяных шариков в селезенке и печени при нормальных и патологических условиях // Рус. врач. 1911. № 46; К учению об эритрофагоцитозе // Рус. клиника. 1927. Вып. 41.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
