Липне

Визначення і загальна характеристика

ЛИ́ПНЕ  — село Ківерцівського району Волинської області. Знаходиться на Волин. Поліссі, на р. Черемошна (бере початок неподалік, на Сх. від села, у Мидському лісі; притока Кормина, бас. Дніпра), на межі з Костопіл. р-ном Рівнен. обл., за 85 км від обл. центру, за 68 км від райцентру та за 35 км від залізнич. ст. Цумань. Л. є край. сх. точкою Волин. обл. (51° 02ˊ пн. ш. і 26° 07ˊ сх. д.). Площа 1,31 км². За переписом насел. 2001, проживали 1976 осіб; станом на 2016 — 1890 осіб; переважно українці. На тер. Л. знайдено знаряддя праці ка­м’яного віку, що зберігаються у шкіл. музеї. Вперше згадується разом з Медськом (нині села Великий і Малий Мидськи), Сти­динами (нині села Великий і Малий Стидини; усі — Костопіл. р-ну) та Холоневичами (нині село Ківерців. р-ну) в писем. джерелах 1577 як поселення, що належали до степан. замку князя К. Острозького. За нар. переказами, у давнорус. час Черемошна та Кормина були судноплавними. Здавна жит. у Черемошні ловили рибу, а у навколиш. лісах полювали на диких тварин і птахів, збирали ягоди, гриби та добували мед диких бджіл. До серед. 20 ст., окрім землеробства та тваринництва, поширеним видом діяльності серед липненців була лісозаготівля. Існує також легенда, що тут за бродом Черемошни знаходилося раніше с. Забрід, яке зруйнував татар. загін. За наближенням ординців з високої липи (як вважають мешканці, звідси й походить сучасна назва) наглядав місц. юнак. За його спостереженнями забрідці намагалися організувати оборону. Пізніше незначна частина жит. (разом з цим юнаком), якій вдалося врятуватися, відновили село. Існує й думка, що село назване так тому, що навколишні ґрунти «липнули» до ніг. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельни­цького. Після 3-го поділу Польщі 1795 — у складі Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Луцького пов. Волин. губ., спочатку підпорядковувалося Гораймів., від кін. 19 ст. — Силен. волостям. 1885 проживали 538, наприкінці 1890-х рр. — 850 осіб. Під час 1-ї світової війни рос. влада частину жит. примусово евакуювала та вивезла найцінніше майно. 1920–39 — у складі Польщі (входило до Луцького пов. Волин. воєводства), від 1939 — УРСР. Від червня 1941 до лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Наприкінці 1960-х рр. проживали 2075 осіб. У Л. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія. Від 1925 діє реліг. громада християн віри євангельської (протестанти тут постійно збиралися навіть у рад. період; нині їхня церква — одна з найбільших сільс. протестант. культ. споруд у Волин. обл., функ­ціонує щотижнева школа для дітей). Збереглися дерев’яні Михайлів. церква (1770) з дзвіницею (1888) — пам’ятки архітектури заг.-держ. значення (нині належать УПЦ КП). Храм зведений місц. волин. майстрами трьохнавним трикупольним, вівтарем на Сх., у типовому давньому волин. архіт. стилі (має також елементи придніпров. школи зодчества) у вигляді ковчега з вибурового піщан. дерева. Спочатку стояв на дубових палях, пізніше був зроблений кам’яний фундамент. Храм. зруби рівновисокі зі знач. перевагою вертикалей у пропор­ції; центр. зруб у плані майже квадратний, бабинець — прямокутний, апсида — п’ятигранна; центр. зруб і бабинець поєднані фігур. вирізом. У інтер’єрі церк­ви збереглися темпер. живопис 19 ст. (на барабані купола та стіні бабинця) і різьблення на дереві 18–19 ст. Її п’ятиярус. іконостас створ. 1899 за класич. зразком, вирізняється неокласицист. пропорціями з елементами пишних форм укр. бароко. Він має складну композицію, у багатому декорі домінує давній християн. мотив виноград. лози. Царські врата вирізьблені з двох суціл. дощок. Виготовленням іконостаса та розписами займалися художники Познаховський і Александрович. Трьохярусна дзвіниця розташ. окремо на Зх. від входу церкви. Вона має характерну для Волині ком­позицію — восьмерик на двох четвериках; завершується високим шатром з маківкою. У Л. встановлено пам’ятник воїнам-односельчанам, які загинули під час 2-світ. війни, пам’ятний знак воякам ОУН–УПА.

Завантажити статтю