ЛИ́ПОВИЙ Володимир Петрович (25. 02. 1950, Львів) — живописець. Член Національної спілки художників України (1995). Закін. Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1972; викл. А. Бокотей, Д. Крвавич, В. Овсійчук, Л. Пушкаш). Від­тоді працює у Львові: викладач рисунку і скульптури училища прикладного мистецтва; від 1975 — викладач кафедри рисунку і живопису архітектурного факультету політехнічного ін­ституту; 1989–98 — викладач кафедри рисунку Академії мистецтв; 1998–2010 — художник-консультант обʼ­єдн. «Творчість». Учасник обласних, всеукраїнських, між­народних мистецьких ви­ставок від 1970-х рр. Персон. — у Львові (1991–95, 1998, 2000–02, 2004, 2010–12), Києві (1993), Івано-Франківську, Ґданську (Польща; обидві — 1994), Тернополі, Він­ниці, Черкасах, Харкові, Запоріж­жі (усі — 1995), Донецьку, Лу­ганську (обидві — 1996), Дні­пропетровську (1996–97), Кірово­граді, Херсоні, Миколаєві, Одесі (усі — 1997), Сімферополі (1997–98), Золочеві (1998–99), Новояворівську, Яворові, Стрию, Дро­гобичі, Трускавці (усі — 1999), Самборі (1999–2000), Бориславі, Червоно­граді (обидві — 2000; усі — Львівська обл.). Для творчості Л. характерні філос. задумливість, епічність і романтизм у модифікованих формах, домінува­н­ня онтологічного виріше­н­ня ідеї творів. Основна тематика — історико-героїчна та релігійна (Київська Русь, геть­манська доба, Львівщина, Карпати). Історію України Л. від­творює символічними образами су­марних подій. Створює ліричні пей­зажі, порт­рети, темат. картини, ікони у реалістичному стилі. Деякі полотна зберігаються у Національному музеї у Львові, Львівській галереї мистецтв, Львівському та Дні­пропетровському історичних музеях, Харківському художньому музеї, Одеському історико-крає­знавчому музеї.