Лисенко Іван Іванович
ЛИ́СЕНКО Іван Іванович (14. 09. 1921, с. Золотоношка Золотоніс. пов. Кременчуц. губ., нині Драбів. р-ну Черкас. обл. — 02. 09. 1997, там само) — живописець, колекціонер. Заслужений майстер народної творчості УРСР (1985). Член НСМНМУ (1991). Премія ім. К. Білокур (1994). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київ. інститут культури (1970-і рр.). Брав участь у всеукр., всесоюз. мист. виставках від 1949. Персон. — у Києві (1984). Працював секр. сільради, зав. б-ки, дир. Будинку культури у с. Золотоношка, де 1974 заснував краєзн. музей (ікони й зразки нар. малярства Полтавщини, Черкащини та Київщини, рушники, гончар. вироби, нар. вбрання), 1981 — картинну галерею (полотна самодіял. живописців із респ. колиш. СРСР); організував вокал.-етногр. ансамбль «Золотоношківські вечорниці» (1975–83), оркестр дух. інструментів. Про Л. знято д/ф «Сяйво фарб І. Лисенка», «Золотоношківські вечорниці». Автор пейзажів, темат. картин, портретів, для яких характерна життєрадісна гама кольорів. Деякі роботи зберігаються у Драбів. краєзн. музеї, Черкас. ХМ, Нац. центрі нар. культури «Музей І. Гончара», Нац. музеї Т. Шевченка (обидва — Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- серія — «Люди мого села» (1970–80-і рр.); «Поле край села» (1949), «Колгоспні збори йдуть» (1964), «Дударик» (1966), «Біля рідного порога» (1968), «Трактористка В. Кутова» (1975), «Патріарх будівельників с. Золотоношка», «Рушники баби Наталки» (обидва — 1976), «У майстерні» (1979), «Новорічне щедрування», «Ніч на Івана Купала», «Водіння Куста», «Свічку заміж віддавали», «Свято врожаю», «Щедрий вечір», «Дажбог», «Ми орії-ратаї», «Всесильність твоя», «Т. Шевченко», «В. Симоненко», «К. Білокур», «Н. Ужвій», «Р. Кириченко» (усі — 1970–80-і рр.), «Соняшник» (1982), «Вечір на Полтавщині» (1991).
Людина 