Косаревський Костянтин Іванович
КОСАРЕ́ВСЬКИЙ Костянтин Іванович (04. 08. 1955, Київ) — живописець. Син Івана та Анастасії Косаревських. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Член НСХУ (1988). Закін. Київський художній інститут (1979; викл. М. Стороженко, В. Чеканюк). На творчій роботі. Від 1990-х рр. — викладач школи мистецтв № 6 у Києві. Основні галузі — монум. мистецтво та станк. живопис. Учасник всеукр., всесоюз., зарубіж. мистецьких виставок від 1985. Персон. — у Києві (1999, 2001, 2003, 2005). Виконував роботи на архіт. об’єктах у техніках вітража, мозаїки, розпису на кераміці, енкаустики. Брав участь в оформленні інтер’єрів, зокрема темпер. панно та свинц. вітража для слуховідновлюв. центру (Київ, 1980), панно для гідромеліорат. технікуму (1984–85), панно «Політ» і керам. плитки для готелю аеропорту (1988; усі — м. Урґенч, Узбекистан), ескізів і картонів фресок для Будинку учителя (1983), Михайлів. Золотоверхого собору (1988–2000; обидва — Київ), свинц. вітража для Будинку культури птахофабрики (Черкаси, 1986), розписів панно на базі відпочинку «Зоряна» об’єдн. «Хімпром» (Суми, 1989), церков св. Параскеви (с. Чайкине Новгород-Сівер. р-ну Черніг. обл., 2001–03) та Івана-воїна (Київ, 2002). Автор ст. «Психолого-теоретичний підхід до образотворчої обдарованості» // «Проблеми і перспективи розвитку початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів» (К., 2006).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Евакуація–86» (1987), «Очікування» (1989), «Небесний човник», «Протилежний берег» (обидва — 1990), «Останній сніг–33» (1996), «Відвідини», «Повернення з глибин» (обидва — 1998), «Ло-Шу. Композиції» (2005), «Весняний вітер–86» (2010).
Рекомендована література
- Бушак С. Самотній мандрівник: Про творчість К. Косаревського // ОМ. 1994. № 2.