Лисицин Іван Васильович
Визначення і загальна характеристика
ЛИСИ́ЦИН Іван Васильович (06(19). 08. 1888, с. Добрино, нині Моск. обл. — 31. 12. 1958, Чернігів) — живописець, графік, скульптор. Член (від 1914) і голова (1948–49) Товариства черніг. художників, чл. (від 1927) і голова (1930–32) черніг. філії Асоц. художників Червоної України, чл. СХУ (1945) і уповноважений СХУ по Черніг. обл. (1945–57). Закін. Черніг. учител. інститут (1935). Працював у Чернігові: у жін. гімназії (1910–19) та учител. інституті (1916–37, з перервами). Депутат Черніг. міськради (1934–38). Художник черніг. худож.-кооп. артілі «Кисть» (1936–41). Під час 2-ї світової війни — в окупованому Чернігові, працював у майстерні з виготовлення вивісок О. Миклашевського. За допомогу партизанам заарешт. німцями. У Чернігові: дир. майстерні при відділі у справах мистецтв (1944–45) та худож.-вироб. майстерні Укрхудожфонду (1945–48); кер. мист. студій для школярів та студентів. Учасник міських, обл. худож. виставок від 1914. Автор карикатур на теми міжнар. політики у черніг. г. «Червоний стяг» (1926), проектів пам’ятників на могилі М. Коцюбинського (Чернігів, 1928) і Т. Шевченку (Харків, 1930). Створював пейзажі, натюрморти, портрети у реаліст. стилі. Деякі роботи зберігаються у Черніг. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — серія акварелей «Село Єліне» (1944); живопис — «Натюрморт із рибою» (1951), «Польові квіти» (1954), «Після грози. Мар’їн гай» (1956), «Автопортрет» (1957).
- Державний архів
- Черніг. ДА. ФР. 1375, спр. 25, арк. 1.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
