ЛИСИ́ЦЯ Михайло Па­влович (15. 01. 1921, с. Високе, нині Брусилів. р-ну Житомир. обл. — 10. 01. 2012, Київ) — фізик-оптик. Доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1963), академік НАНУ (1982). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1991). Державна премія УРСР у галузі н. і. т. (1963, 1981). Золота медаль ім. В. Вернадського (2010). Учасник 2-ї світової вій­ни. Держ. і бо­йові нагороди СРСР. Закін. Київський університет (1950), де 1954–76 й працював (1963–76 — за сумісництвом): 1961–76 — професор кафедри оптики; 1961–91 — зав. від­­ділу оптики, 1991–2012 — гол. н. с. Ін­ституту напів­провід­ників НАНУ (Київ). Встановив температурні залежності ймовірностей оптич. пере­ходів у колив. спектрах газів, рідин і кри­сталів; виявив нове фіз. явище — резонанс Фер­мі–Давидова; довів принципову роль вбира­н­ня електромагніт. променюва­н­ня вільними носіями заряду в лазер. ефекті напів­провід­ників; дослідив механізм руйнува­н­ня твердих тіл ла­зер. імпульсами великої потужності. У галузі неліній. оптики екс­периментально довів існува­н­ня неліній. оптич. активності в гіротроп. напів­провід­никах і гігант. поверта­н­ня площини поляризації в кри­сталах кубіч. син­гонії з тунел. центрами, роз­робив і впровадив у практику нові елементи лазер. техніки — модулятори, коректори параметрів лазер. ви­промінюва­н­ня тощо. Л. сформулював заг. теорію багатошар. оптич. систем, створив перші в країні поляризатори інфрачервоного ви­промінюван­ня, багатошар. дзеркала, світлоподіл. системи та фільтри, технологію виготовле­н­ня яких впроваджено на низці під­приємств.