Лисиченко Георгій Віталійович
ЛИСИЧЕ́НКО Георгій Віталійович (29. 06. 1947, Київ – 20. 03. 2018, там само) – інженер-геолог, гідрогеолог, радіоеколог. Канд. геол.-мінерал. (1980), д-р тех. (2003) н., член-кореспондент НАНУ (2006), професор (2013). Державна премія України у галузі н. і т. України (2011). Орден «За заслуги» 3-го (2006) та 2-го (2011) ступ. Закін. Київський університет (1970), де відтоді й працював. 1971–81 – в Інституті геол. наук АН УРСР; 1981–83 – у Наук.-організац. секторі Президії АН УРСР; 1983–87 – учений секр. Відділ. наук про Землю АН УРСР; 1987–1990 – завідувач відділу водогосподарськорадіол. дослідж. Укр. філії НДІ комплекс. використання водних ресурсів (усі – Київ); 1990–92 – гол. експерт з екології СП «Інтеркомп’ютер» (с. Страхолісся Іванків. р-ну Київ. обл.); 1993–94 – директор фірми «Либідь»; 1994–96 – декан факультету охорони навколиш. середовища Академії праці і соц. відносин (обидві – Київ); 2000–01 – директор Київ. геол.-розв. технікуму; 2001–02 – завідувач кафедри захисту населення і територій Інституту держ. упр. у сфері цивіл. захисту; 2002–03 – провідний науковий співробітник, 2003–05 – завідувач відділу проблем екол. безпеки, 1996–2000, 2005–13 – заступник директора, від 2014 – директор Інституту геохімії навколиш. середовища НАНУ та Держ. служби України з надзвичай. ситуацій (обидва – Київ). У червні–вересні 1986 був кер. штабу АН УРСР у м. Чорнобиль Київ. обл.; 2009–14 – голова Комітету комплекс. аналізу безпеки гірн.-видобув. та перероб. промисловості, поводження з радіоактив. відходами та їх впливу на населення та навколишнє природне середовище Нац. комісії з радіац. захисту населення України при ВР України. Нині – заступник академік-секр. Відділ. ядер. фізики та енергетики НАНУ; гол. ред. наук. зб. «Техногенно-екологічна безпека та цивільний захист». Осн. наук. діяльність пов’язана з вирішенням комплекс. проблем безпеки (ядер., радіац., техногенно-екол. та інж.-геол.) АЕС та ін. об’єктів інфраструктури ядерно-палив. циклу. Керував створенням сучас. тех. систем радіоекол. моніторингу та фіз. захисту енергет. об’єктів. Брав участь у розробленні та вдосконаленні методів матем. моделювання і прогнозування розвитку небезпеч. геол.-екол. процесів, оцінки ризиків функціонування потенційно небезпеч. об’єктів, створення баз даних з питань техногенно-екол. безпеки та спеціаліз. комп’ютер. карт.
Пр.: Ядерная энергетика, обращение с отработанным ядерным топливом и радиоактивными отходами. К., 2006; Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління. К., 2008; Уранові руди України: геологія, використання, поводження з відходами виробництва. К., 2010; Методологія оцінювання екологічних ризиків. О., 2011; Стратегічні мінеральні ресурси України: титан, скандій, нікель, кобальт. К., 2012; Геохімія ртуті у підземних водах геологічних структур Донецької складчастої споруди. К., 2013 (усі – співавт.).
Літ.: 60-річчя члена-кореспондента НАН України Г. В. Лисиченка // Вісн. НАНУ. 2007. № 6; Лисиченко Георгій Віталійович (29. 06. 1947 – 20. 03. 2018) // Геоінформатика. 2018. № 2.
Н. А. Бородіна
Основні праці
Ядерная энергетика, обращение с отработанным ядерным топливом и радиоактивными отходами. К., 2006; Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління. К., 2008; Уранові руди України: геологія, використання, поводження з відходами виробництва. К., 2010; Методологія оцінювання екологічних ризиків. О., 2011; Стратегічні мінеральні ресурси України: титан, скандій, нікель, кобальт. К., 2012; Геохімія ртуті у підземних водах геологічних структур Донецької складчастої споруди. К., 2013 (усі – співавт.).
Рекомендована література
- 60-річчя члена-кореспондента НАН України Г. В. Лисиченка // Вісн. НАНУ. 2007. № 6;
- Лисиченко Георгій Віталійович (29. 06. 1947 – 20. 03. 2018) // Геоінформатика. 2018. № 2.