ЛИ́СІН Борис Савелі­йович (23. 07(04. 08). 1883, м. Ново­град-Волинський Волин. губ., нині Житомир. обл. — 22. 11. 1970, Київ) — хімік. Доктор технічних наук (1936), професор (1936), академік АН УРСР (1939). Сталінcька премія (1950). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. політех. ін­ститут (1909), де й викладав до 1956: засн. і завідувач кафедри силікатів (1921–30), одночасно 1922–28 — декан хім. ф-ту. 1921 читав лекції з технології буд. матеріалів у Архіт. ін­ституті, 1924 брав участь в організації навч. процесів у Межигір. мист.-ке­рам. технікумі (Київ. обл.) та Укр. технол. ін­ституті кераміки і скла, де був головою кваліфікац. комісії. Голова Комісії по ви­вчен­ню при­род. багатств України при АН УРСР (1929–30). Очолював Ін­ститут мі­нерал. сировини АН УРСР (1940–41), Ін­ститут буд. матеріалів Академії архітектури УРСР (1945–50; обидва — Київ). Осн. праці присвяч. технології силікатів і буд. матеріалів, ви­вчен­ню властиво­стей силікат. сировини СРСР та наук. об­ґрунтуван­ню способу її пере­робки. Практ. значе­н­ня мали роз­робки в галузі раціоналізації каолін. і фарфоро-фаянс. промисловості СРСР.