ЛИСКО́ Володимир (21. 09. 1882, м. Ка­мʼянка-Струмилова, нині Камʼян­ка-Бузька Львів. обл. — 19. 09. 1964, м. Вин­ники, нині Львів. міськ­ради) — церковний діяч УГКЦ. Батько Романа і Олександра Лисків. Навч. у Львів. університеті, здобув докторат із теології в Ін­нс­бруц. університеті (нині Австрія). 30 січня 1910 митрополитом Андреєм Шептицьким рукопоклад. на священика. Від­тоді душпастирю­вав у м-ку Олесько (нині смт Буського р-ну); 1913–21 — у м. Городок; 1921–45 і 1946–49 — у м-ку Сасів (нині село Золочів. р-ну; усі — Львів. обл.); водночас від 1936 — декан Золочів. деканату, що обʼ­єд­нував 21 парафію. Організовував укр. школи, читальні, просвітн. і кооп. товариства, притулки для сиріт тощо. За участь у встановлен­ні в Городку восени 1918 укр. влади згодом на 7 місяців увʼязнений поляками у таборі Домбʼє побл. Кракова. Місійні проповіді, теол. роз­відки та публіцист. стат­ті видав окремими книжечками «Теольоґія а університет» (1910), «Про чистилище» (1917), «Дорога по­єд­на­н­ня» (1930; усі — Львів). У 1945 за від­мову пере­йти у православʼя заарешт., у травні 1946 звільнений. 22 жовт­ня 1948 заарешт. удруге, за звинуваче­н­ням у антирад. агітації засудж. до 10-ти р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Мордовії (РФ). 1955 звільнений. Написав ґрунтовні роз­відки «Орлеанська діва», «Життя Ісуса Христа», спогади «Без зерна неправди» (Л., 2000).