Лиско Володимир
ЛИСКО́ Володимир (21. 09. 1882, м. Кам’янка-Струмилова, нині Кам’янка-Бузька Львів. обл. — 19. 09. 1964, м. Винники, нині Львів. міськради) — церковний діяч УГКЦ. Батько Романа і Олександра Лисків. Навч. у Львів. університеті, здобув докторат із теології в Іннсбруц. університеті (нині Австрія). 30 січня 1910 митрополитом Андреєм Шептицьким рукопоклад. на священика. Відтоді душпастирював у м-ку Олесько (нині смт Буського р-ну); 1913–21 — у м. Городок; 1921–45 і 1946–49 — у м-ку Сасів (нині село Золочів. р-ну; усі — Львів. обл.); водночас від 1936 — декан Золочів. деканату, що об’єднував 21 парафію. Організовував укр. школи, читальні, просвітн. і кооп. товариства, притулки для сиріт тощо. За участь у встановленні в Городку восени 1918 укр. влади згодом на 7 місяців ув’язнений поляками у таборі Домб’є побл. Кракова. Місійні проповіді, теол. розвідки та публіцист. статті видав окремими книжечками «Теольоґія а університет» (1910), «Про чистилище» (1917), «Дорога поєднання» (1930; усі — Львів). У 1945 за відмову перейти у православ’я заарешт., у травні 1946 звільнений. 22 жовтня 1948 заарешт. удруге, за звинуваченням у антирад. агітації засудж. до 10-ти р. ув’язнення. Покарання відбував у Мордовії (РФ). 1955 звільнений. Написав ґрунтовні розвідки «Орлеанська діва», «Життя Ісуса Христа», спогади «Без зерна неправди» (Л., 2000).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
