Листвин

ЛИСТВИ́Н  — село Дубенського району Рівненської області. Підпорядк. Кня­гинин. сільс. раді. Знаходиться на р. Мочулинка (притока Стубли, бас. Прип’яті), за 30 км від обл. центру, за 20 км від райцентру та за 14 км від залізнич. ст. Озеряни. Пл. 2,64 км². За переписом насел. 2001, проживали 574 особи; станом на 2016 — 582 особи; переважно українці. Побл. села проходить автошлях Київ–Львів. На тер. Л. і в його околицях знайдено низку артефактів періоду неоліту, рим. часу та раннього середньовіччя. У 2-й пол. 19 ст. тут виявлено давньорус. городище, якому 2009 надано статус пам’ятки археології нац. значення. Першими дослідниками його були археолог-аматор Л. Павловський, зав. музею старожитностей Університету св. Володимира у Києві М. Волошинський та історик В. Антонович. 1977–79 і 1985–96 проведено широкомасштабні стаціонарні археол. дослідж. експедицією Львів. університету під керівництвом Р. Чайки. Упродовж остан. часу вивчено 12 тис. м² тер., з них 2,2 тис. м² на дитинці та 4 тис. м² посаду. Р. Чайка встановив, що Листвен. городище було одним із найбільших великих ремісн. і торг. центрів у Зх. Волині в період існування княжої держави. Експедицією Львів. університету досконало вивчено оборонну структуру пам’ятки, розкрито залиш­ки 42-х назем. і напівземлянк. жител. Також проведено розкопки курган. могильника при Листвен. городищі. Археологи виявили десятки тисяч знахідок, зокрема фрагменти глиняного посуду, метал. знаряддя праці та торгівлі, військ. амуніцію. Місце для побудови городища, система оборон. споруд свідчать про досконале, як на той час, володіння прийомами фортифікації, численні зразки зброї та військ. спорядження — про високий рівень військ. справи та зброярства. Розкопані під 3-ма курганами на могильнику інгумац. по­ховання поруч з кремацією стали яскравою ілюстрацією розвитку похов. обряду від язичницького до християнського зі збереженням місц. особливостей. Село вперше згадується у писем. дже­релах 1583, коли воно належало до Дубен. замку князя К. Острозького. Спочатку називалося Красний Яр, потім — Красне Яблу­ко, пізніше — Л. За легендою, Листвин — старий сліпий дух, провідник лісавок. Існує й версія, що місц. мешканців називали листвинянами, бо вони ховалися від ворогів у листі, яке вітер зносив у яри та долини. Від 2-ї пол. 14 ст. навколишні землі входили до складу Великого князівства Литовського. Після Люблін. унії 1569 включено до Луцького пов. Волин. воєводства Польщі. Жит. брали участь у Визв. війни під проводом Б. Хмельницького, гайдамац. русі та Коліївщині. За Андрусів. перемир’ям 1667 Л. залишився у складі Польщі. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у межах кордонів Австрії, після 3-го поділу Польщі 1795 — Рос. імперії. Відтоді — село Дубен. пов. Волин. губ. У 19 — на поч. 20 ст. підпорядковувалося Варковиц. волості. У 1860-х рр. меш­кали бл. 300 осіб. 1877 на місці старої зведено дерев’яну церк­ву св. Юрія, яка збереглася донині. Наприкінці 19 ст. було 111 дворів, проживали 669 осіб. Від 1892 Л. належав полковнику Б. Вороніну. Здавна у ньому були розвинені гончарство та ковальство. 1902 відкрито першу школу. Під час 1-ї світової війни тут відбувалися великі бої між австр. і рос. арміями. У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 — знову у складі Польщі, від 1939 — УРСР. Від червня 1941 до лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Жит. зазнали сталін. репресій. Нині у Л. — заг.-осв. школа; клуб, б-ка; фельд­шер.-акушер. пункт.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (краєзн. слов­ник — від найдавніших часів до 1914 р.). Т. 1. Вінніпег, 1986; Чайка Р. М. Давньоруське городище Листвин і його околиці 10–11 ст. Л., 2009.

М. М. Коротенко

Рекомендована література

1. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (краєзн. слов­ник – від найдавніших часів до 1914 р.). Т. 1. Вінніпег, 1986;
   Google ScholarInternet
2. Чайка Р. М. Давньоруське городище Листвин і його околиці 10–11 ст. Л., 2009.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю