Лисюк Панас Павлович
Визначення і загальна характеристика
ЛИСЮ́К Панас Павлович (01. 02. 1922, с. Миньківці, нині Сквир. р-ну Київ. обл. — 30. 09. 2012, Київ) — літературознавець, критик і публіцист. Кандидат філологічних наук (1976). Член НСПУ (1954). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київ. пед. інститут (1948). У 1952–74 працював у ред. ж. «Вітчизна» й «Радянське літературознавство», у видавництвах «Дніпро» та «Наукова думка»; водночас від 1969 — наук. ред. видавництва Київ. університету, 1976–87 викладав укр. літературу у Київ. інституті культури. Досліджував творчість Т. Шевченка, І. Франка, П. Грабовського, С. Руданського. Автор рец. «Цінне починання» на зб. статей «Т. Г. Шевченко в критиці» (К., 1953; «Вітчизна», 1954, № 5), наук. розвідки «Іван Франко про Тараса Шевченка» («Вітчизна», 1956, № 3), в якій ґрунтовно проаналізовано рукопис. конспект І. Франка «Політична поезія Т. Шевченка», а також ст. «Т. Шевченко і наша сучасність» (1973), «Боротьба за спадщину Т. Шевченка в Галичині» (1979), «Сила і краса рідної літератури» (1989) та ін., післямови до повісті «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського (1957) тощо.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Літературно-естетичні погляди Івана Франка. 1951; Павло Грабовський. 1952; Степан Руданський. 1959; Співець братерства нового: [Про І. Франка]. 1966 (усі — Київ).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
