Литаври

ЛИТА́ВРИ (італ. — timpani; укр. — тулумбас, тулумбаси; польс. — kotły; нім. — Pauke) — ударний музичний інструмент із визначеною висотою звуку. Про Л. у Європі відомо від 15 ст. В укр. муз. сере­довищі розрізняють два типи Л.: академ. (власне литаври), що ви­­користовують у симф. оркест­­рі, настроюють за допомогою педал. механізму, та нар. або ко­­зац. (тулумбас, тулумбаси), настроюють за допомогою гвинтів. Л. складаються із двох або декількох латун. казанів (котлів), відкрита сторона яких затягнута шкірою. Ступінь натягу шкіри при ударі паличкою (довбешкою) визначає висоту звуку інструментів. На гвинт. Л. шкіра натягується за допомогою гвинтів. Корпус Л. — казаноподібна чаша з міді, срібла, алюмінію та ін. Осн. тон інструмента визначається розмірами корпусу (варіюється від 30 до 80 см). Шкір. мембрана утримується обручем, який кріпиться гвинтами, що використовуються для настройки висоти звучання інструмента, його тембр визнача­­ється формою і якістю поверхні корпусу. Палички для гри на Л. здебільшого дерев’яні, очеретя­­ні або металеві із круглими наконечниками, обтягнутими м’я­­ким фільцем або повстю. Різні тембри і звук. ефекти досягаються завдяки застосуванню паличок із наконечниками з різних матеріалів (шкіри, повсті або дерева), а також завдяки ударам по різних ігрових зонах мем­­брани. У симф. оркестрі, як пра­­вило, використовують інструмен­­ти трьох розмірів — великий, се­­ред. та малий. Грають на Л. дво­­ма паличками з м’якими голівками. Крім найніжніших у динаміці pianissimo та надзвичайно гучних у fortissimo, однією із найефектніших динаміко-колорист. звук. барв при грі на Л. є tremolo, здатне перекрити звучання цілого оркестру. Бив у Л. довбиш (піддовбиш) або литавр­­щик. Осн. прийоми гри — «дрібним дробом» або окремі удари почергово по мембранах кожного із казанів. Тулумбаси широко застосовували в козац. військ. побуті як сигнал. інструмент для скликання козаків на велику козац. раду, віддавання честі старшині, як сигнал «до бою», а в розпалі самої битви — для імітації гуркоту канонади (своєрід. прийом психол. впливу на ворога). Про велике значення тулумбасів у побуті Запороз. Січі свідчить неодноразово стверджуваний в істор. літературі факт їх належності до символ. атрибутів найвищої козац. влади (т. зв. гетьман. клейнодів) поряд з хоругвами, булавою, печаткою.

Рекомендована література

1. Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти. К., 1967;
   Google Scholar Internet
2. Андрєєва О. Ударні інструменти сучасного симфонічного оркестру. К., 1985;
   Google Scholar Internet
3. Хай М. Музично-інструментальна культура укра­­їнців (фольклорна традиція). К.; Дрогобич, 2011;
   Google Scholar Internet
4. Хоткевич Г. Музичні інструменти українського народу. 2-е вид. Х., 2012.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю