ЛИТА́ВРИ (італ. — timpani; укр. — тулумбас, тулумбаси; польс. — kotły; нім. — Pauke) — ударний музичний інструмент із ви­значеною висотою звуку. Про Л. у Європі ві­домо від 15 ст. В укр. муз. сере­довищі роз­різняють два типи Л.: академ. (власне литаври), що ви­­користовують у симф. оркест­­рі, на­строюють за допомогою педал. механізму, та нар. або ко­­зац. (тулумбас, тулумбаси), на­строюють за допомогою гвинтів. Л. складаються із двох або декількох латун. казанів (котлів), від­крита сторона яких затягнута шкірою. Ступінь натягу шкіри при ударі паличкою (довбешкою) ви­значає висоту звуку інструментів. На гвинт. Л. шкіра натягується за допомогою гвинтів. Корпус Л. — казаноподібна чаша з міді, срібла, алюмінію та ін. Осн. тон інструмента ви­значається роз­мірами корпусу (варіюється від 30 до 80 см). Шкір. мем­брана утримується обручем, який кріпиться гвинтами, що використовуються для на­стройки висоти звуча­н­ня інструмента, його тембр ви­знача­­ється формою і якістю поверх­ні корпусу. Палички для гри на Л. здебільшого деревʼяні, очеретя­­ні або металеві із круглими наконечниками, обтягнутими мʼя­­ким фільцем або повстю. Різні тембри і звук. ефекти досягаються завдяки за­стосуван­ню паличок із наконечниками з різних матеріалів (шкіри, повсті або дерева), а також завдяки ударам по різних ігрових зонах мем­­­брани. У симф. оркестрі, як пра­­вило, використовують інструмен­­ти трьох роз­мірів — великий, се­­ред. та малий. Грають на Л. дво­­ма паличками з мʼякими голівками. Крім найніжніших у динаміці pianissimo та над­звичайно гучних у fortissimo, однією із най­ефектніших динаміко-колорист. звук. барв при грі на Л. є tremolo, здатне пере­крити звуча­н­ня цілого оркестру. Бив у Л. довбиш (під­довбиш) або литавр­­щик. Осн. при­йоми гри — «дрібним дробом» або окремі удари почергово по мем­бранах кожного із казанів. Тулумбаси широко за­стосовували в козац. військ. побуті як сигнал. інструмент для склика­н­ня козаків на велику козац. раду, від­дава­н­ня честі старшині, як сигнал «до бою», а в роз­палі самої битви — для імітації гуркоту канонади (своєрід. при­йом психол. впливу на ворога). Про велике значе­н­ня тулумбасів у побуті Запороз. Січі свідчить неодноразово стверджуваний в істор. літературі факт їх належності до символ. атрибутів найвищої козац. влади (т. зв. геть­ман. клейнодів) поряд з хоругвами, булавою, печаткою.