ЛИТВА́К Олег Михайлович (28. 08. 1949, с. Олещин Тлумац. р-ну Стані­слав., нині Івано-Фр. обл. — 18. 09. 2019, Київ) — право­знавець. Доктор юридичних наук (2002), професор (2004), член-кореспондент НАПрНУ (2008). Народний депутат України (1998–2002). Заслужений діяч науки і техніки України (2009). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1998, 1999, 2008). Закін. Харків. юрид. ін­ститут (1974). Від­тоді працював у органах прокуратури, зокрема 1987–90 — слідчий із особливо важливих справ при Ген. прокурорі СРСР (Москва); 1991–92 — за­ступник нач. Упр. із роз­слідува­н­ня особливо важливих справ прокуратури СРСР; 1992–94 — 1-й заст. Ген. прокурора й нач. Гол. слідчого упр. Ген. прокуратури України; 1996–97 — пом. Президента України з правових питань, голова Ко­ординац. комітету боротьби з корупцією і організов. злочин­ністю при Президентові України, дир. Нац. бюро роз­слідувань України Адміністрації Президента України; 1997–98 — в. о. Ген. прокурора України; 1997–2000 — чл. Ко­ординац. ради з питань судово-правової реформи при Президентові України; 1999–2000 — позаштат. радник Президента України. У ВР України 3-го склика­н­ня — за­ступник голови Комітету з питань нац. без­пеки і оборони, чл. Комісії з роз­робле­н­ня проектів Цивіл. і Кримінал. кодексів України, фракцій СДПУ(о), «Єд­ність». Водночас від 1998 — на викладац. роботі у ВНЗах; 2003–04 і 2005–07 — провід­ний науковий спів­робітник Ін­ституту держави і права НАНУ (Київ); 2007–08 — радник Президента України з правових питань; 2008–10 — керівник Гол. служби з питань діяльності правоохо­рон. органів Секретаріату Пре­зидента України; 2014–16 — рек­тор Нац. академії прокуратури України (Київ). Досліджував кримінол. про­блеми злочин­ності, про­блеми кримінал. права, кри­мінал.-виконав. права, соціології, кримінал. психології, судо­у­строю та організації роботи право­охорон. органів.