Литвин Борис Никифорович

Визначення і загальна характеристика

ЛИТВИ́Н Борис Никифорович (20. 12. 1933, с. Шпотівка Конотоп. р-ну Черніг., нині Сум. обл. — 17. 12. 2007, Київ) — актор, режисер, педагог. Заслужений артист УРСР (1988). Закін. Київ. ін­ститут театр. мистецтва (1967), де й працював старший викладач (1987–96). У 1969–79 — старший викладач кафедри режисури та майстерності актора Київ. ін­ституту культури. Один з ініціаторів створе­н­ня Київ. театру драми і комедії на Лівому березі Дні­пра, у якому грав (1978–2007). Л. була притаман­на актор. органічність, від­значена рідкіс. почу­т­тям сценіч. правди, що під­порядк. від­творен­ню на сцені характеру людини, складного емоц. стану героїв, психол. суперечностей образу. Його персонажів від­різняли цілісність, наповненість правдою життя та багато­гран­ність про­явів. Як реж. по­ставив ви­стави: «Сержанте, мій по­стріл перший» Е. Володарського (1979), «Жарт диявола» М. Попович (1982).

Ролі: Іван («Чарівниця» за пʼєсою «Без­талан­на» І. Карпенка-Карого), Воз­движенський («Олеся» М. Кропивницького), Мамаєв («Я вам потрібен, панове!» за пʼєсою «На всякого мудреця доволі простоти» О. Островського), Іван Макарович («Живий труп» Л. Толстого), Верига («Дрібний біс» за Федором Сологубом), Мажаренков («Поговір» П. Салинського), Він («Він та Вона» за пʼєсою «Лавка» О. Гельмана), Кебот («Любов під вʼязами» Ю. ОʼНіла), Привид («Гамлет» В. Шек­спіра), Доктор Корніш («Білий джаз Кароліни Ешлі» за пʼєсою «Нед­осяжна» С. Моема), Груя («Святая святих» І. Друце), Маркс («Привіт усім. Маркс» за пʼєсою «Коротке і щасливе життя» Г. Кальтофена та Х. Пфайфера).

О. А. Богомазова

Завантажити статтю