Литвиненко Таїсія Йосипівна
ЛИТВИНЕ́НКО Таїсія Йосипівна (10. 02. 1935, с. Погреби, нині Броварського р-ну Київської обл. — 06. 04. 2025, Львів) — актриса, режисер, педагог. Дружина Федора, мати Назара Стригунів. Народна артистка УРСР (1987). Премія ім. М. Заньковецької (2002). Повний кавалер ордена княгині Ольги (2006, 2011, 2015). Закінчила Київський інститут театрального мистецтва (1957; майстерня І. Чабаненка). Відтоді працювала у Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка; 1959–65 — Запорізькому українському музично-драматичному театрі ім. М. Щорса. Від 1965 — у Львові: актриса Національного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької; водночас 1990–98 разом із чоловіком провадила акторський курс у Вищому музичному інституті; за сумісництвом 2000–08, від 2011 — доцент кафедри театрознавства та акторської майстерності Університету. Л. володіла яскравим комедійним талантом і драматичним темпераментом, що дозволяло з успіхом втілювати як гострохарактерні, так і лірико-драматичні образи. Серед режисерських робіт — «Три любові» за А. Дункан, І. Шнайдер (2004), «Суботня вечеря» за Шолом-Алейхемом (також роль Ґолди), «Варшавська мелодія» Л. Зоріна (обидві — 2008), «Завчасно паморозь» Р.-М. Рільке (2009), «Дама з собачкою» за А. Чеховим, «Венера в хутрі» за Л. фон Захер-Мазохом (обидві — 2010; усі — Національний український драматичний театр ім. М. Заньковецької). Серед учнів — А. Дєлайчук, І. Калинюк, Г. Матійченко, Ю. Михайлюк, А. Сотникова.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Ваніна, Ганна («Житейське море», «Безталанна» І. Карпенка-Карого), Галя («Циганка Аза» М. Старицького), Терпилиха («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Анна («Украдене щастя» І. Франка), Герміона («Оргія» Лесі Українки), Тетяна («У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Бобренчиха («Маруся Чурай» за Л. Костенко), Оленка («Голубі олені» О. Коломійця), Агапія, Маклена («Народний Малахій», «Маклена Ґраса» М. Куліша), Слава («Сестри Річинські» за Іриною Вільде), Кочубеїха («Мазепа» Б. Антківа за Б. Лепким), Ольга («Пам’ять серця» О. Корнійчука), Марія («Коли мертві оживають» І. Рачади), Гертруда, Годувальниця («Гамлет», «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра), Доріна («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра), Прюданс («Дама з камеліями» за А. Дюма), Філумена («Філумена Мартурано» Е. де Філіппо), Нора («Нора» Г. Ібсена), Клер Цаханасян («Візит старої дами» Ф. Дюрренматта); у кіно — Галя («Назар Стодоля», 1954, реж. В. Івченко), Василинка («Максим Перепелиця», 1955, реж. А. Граник), Галя Суматоха («Штепсель женить Тарапуньку», 1957, реж. Ю. Березін, Ю. Тимошенко), Параска («Григорій Сковорода», 1958, реж. І. Кавалерідзе), Химка («За двома зайцями», 1961, реж. В. Іванов), Пріся («Вавилон-ХХ», 1979, реж. І. Миколайчук), Олена («Вир», 1983, реж. С. Клименко).
Рекомендована література
- Таїсія Литвиненко: «Я втекла в театральний і стала “народною”» / інтерв’ю взяла Н. Стефанова // Кіно-Театр. 2003. № 6;
- Мировський О. Сто літ на львівській сцені // ГУ. 2015, 14 лют.
Завантажити статтю
Людина 
