Литвиненко Таїсія Йосипівна

Визначення і загальна характеристика

ЛИТВИНЕ́НКО Таїсія Йосипівна (10. 02. 1935, с. Погреби, нині Броварського р-ну Київської обл. — 06. 04. 2025, Львів) — актриса, режисер, педагог. Дружина Федора, мати Назара Стригунів. Народна артистка УРСР (1987). Премія ім. М. Заньковецької (2002). Повний кавалер ордена княгині Ольги (2006, 2011, 2015). Закінчила Київський ін­ститут театрального мистецтва (1957; майстерня І. Чабаненка). Від­тоді працювала у Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка; 1959–65 — Запорізькому українському музично-драматичному театрі ім. М. Щорса. Від 1965 — у Львові: актриса Національного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької; водночас 1990–98 разом із чоловіком провадила акторський курс у Вищому музичному ін­ституті; за сумісництвом 2000–08, від 2011 — доцент кафедри театро­знавства та акторської майстерності Університету. Л. володіла яскравим комедійним талантом і драматичним темпераментом, що до­зволяло з успіхом втілювати як гострохарактерні, так і лірико-драматичні образи. Серед режисерських робіт — «Три любові» за А. Дункан, І. Шнайдер (2004), «Суботня вечеря» за Шолом-Алейхемом (також роль Ґолди), «Варшавська мелодія» Л. Зоріна (обидві — 2008), «За­вчасно паморозь» Р.-М. Рільке (2009), «Дама з собачкою» за А. Чеховим, «Венера в хутрі» за Л. фон Захер-Мазохом (обидві — 2010; усі — Національний український драматичний театр ім. М. Заньковецької). Серед учнів — А. Дєлайчук, І. Калинюк, Г. Матійченко, Ю. Михайлюк, А. Сотникова.

Ролі: Ваніна, Ганна («Житейське море», «Без­талан­на» І. Карпенка-Карого), Галя («Циганка Аза» М. Старицького), Терпилиха («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Анна («Украдене щастя» І. Франка), Герміона («Оргія» Лесі Українки), Тетяна («У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Бобренчиха («Маруся Чурай» за Л. Костенко), Оленка («Голубі олені» О. Коломійця), Агапія, Маклена («Народний Малахій», «Маклена Ґраса» М. Куліша), Слава («Сестри Річинські» за Іриною Вільде), Кочубеїха («Мазепа» Б. Антківа за Б. Лепким), Ольга («Памʼять серця» О. Корнійчука), Марія («Коли мертві оживають» І. Рачади), Гертруда, Годувальниця («Гамлет», «Ромео і Джульєт­та» В. Шек­спіра), Доріна («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра), Прю­данс («Дама з камеліями» за А. Дюма), Філумена («Філумена Мартурано» Е. де Філіп­по), Нора («Нора» Г. Ібсена), Клер Цаханасян («Візит старої дами» Ф. Дюр­ренмат­та); у кіно — Галя («Назар Стодоля», 1954, реж. В. Івченко), Василинка («Максим Пере­пелиця», 1955, реж. А. Граник), Галя Суматоха («Штепсель женить Тарапуньку», 1957, реж. Ю. Березін, Ю. Тимошенко), Параска («Григорій Сковорода», 1958, реж. І. Кавалерідзе), Химка («За двома зайцями», 1961, реж. В. Іванов), Пріся («Вавилон-ХХ», 1979, реж. І. Миколайчук), Олена («Вир», 1983, реж. С. Клименко).

Літ.: Таїсія Литвиненко: «Я втекла в театральний і стала “народною”» / інтервʼю взяла Н. Стефанова // Кіно-Театр. 2003. № 6; Мировський О. Сто літ на львівській сцені // ГУ. 2015, 14 лют.

В. Є. Камінський

Завантажити статтю