ЛИТВИНЕ́НКО-ВОЛЬГЕМУТ Марія Іванівна (дівоче — Литвиненко; 01(13). 02. 1892, Київ — 03. 04. 1966, там само) — спів­ачка (лірико-драматичне сопрано), педагог, актриса, музично-громадська діячка. Нар. арт. Респ. (1930), СРСР (1936). Сталінcька премія (1946). Закін. Київське музичне училище РМТ (1912; кл. М. Алек­сєєвої-Юневич). Від­тоді працювала у Театрі М. Садовського (Київ), 1914–16 — Петрогр. муз. драмі (нині С.-Пе­тербург), 1916–17, 1922–23 — Київ. опері, 1919 — Укр. муз. драмі (Київ), 1920–22 — Труд. колективі укр. арт., викл. вокалу Нар. консерваторії (обидва — Він­ниця), 1924–35 — Хар­ків. опері, водночас ви­ступала у ви­ставах Укр. нар. та Держ. робітн. пере­сув. театрів (1926–28). У 1935–53 — солістка Київ. театру опери та балету ім. Т. Шевченка. Водночас від 1944 — викладач, від 1946 — проф. Київ. консерваторії. Мала великий камер. репертуар — твори укр., рос., зх.-єв­роп. композиторів, понад 200 укр. нар. пісень. Л.-В. перша виконавиця провід. партій в операх укр. ком­позиторів, написаних авторами, орієнтуючись на вокальні можливості та діапазон її голосу: «Вибух» Б. Янов­ського (Наташа), «Роз­лом» В. Фе­меліді (Тетяна), «Золотий обруч» Б. Лятошинського (Мирослава), «Кармалюк» В. Костенка (Ядвига), «Яблуневий полон» О. Чишка (Ярославна; усі — Харків. театр опери і балету), «Наймичка» М. Вериківського (Ганна), «Честь» Г. Жу­ковського (Журбенчиха), «Бог­дан Хмельницький» К. Данькевича (Варвара; усі — Київ. театр опери і балету). Мала сильний, красивий, своєрід. тембру голос великого діапазону, що до­зволяло виконувати ліричні, драм. і мецо-сопранові партії. По­єд­нувала високу вокал. майстерність з яскравим драм. талантом. У опер. репертуарі понад 70 партій. Л.-В. одна із перших і найкращих виконавиць в Україні ваґнерів. партій: «Валькірія» (Брунгільда), «Лоенґрін» (Ельза та Ортруда), «Тангейзер» (Єлизавета та Венера), «Нюрнберзь­кі мейстерзінгери» (Єва). Озвучила партію Наталки в екранізації опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка (1936, реж. І. Кавалерідзе), виконала роль Одарки у фільмі-опері «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1953, реж. В. Лапокниш), за­снувавши традиції викона­н­ня цієї партії на укр. опер. сцені. Гастролювала містами колиш. СРСР, Німеч­чиною, Австрією, Югославією. ЇЇ імʼям на­звано ву­лицю в Києві. На будинку, де меш­кала Л.-В., встановлено мемор. дошку.