ЛИТВИНЕ́ЦЬ Михайло Іванович (29. 11. 1933, с. Ришавка Коростен. р-ну, нині Житомир. обл.) — поет, пере­кладач, літературо­знавець. Член НСПУ (1964). Літ. премія ім. М. Риль­ського (1997). Закін. Київ. пед. ін­ститут іноз. мов (1956). Дебютував 1950 віршами у періодиці. Пише лірику, в якій прославляє людей праці та звитяги, вірність і любов, красу природи рідного краю. У віршов. романі «Чуже весі­л­ля» від­образив нелегке життя післявоєн. поліс. села. Автор творів для дітей. Працював 1958–67 у видавництві «Мо­лодь». Низку ста­­тей присвятив творчості романомов. літераторів Зх. Європи, Африки та Лат. Америки, пере­клав українською мовою чимало їхніх творів: з франц. — «Таманго» П. Меріме (1959); провансал. — поему «Міре­йо» Ф. Містраля (1980); португал. — повість «Робота» Д. да Кости (1963), зб. но­­вел «Ангел на трапеції» М. да Фо­­нсеки, «Казки тітоньки Настасії» Ж.-Б. Монтейру Лобату (обидва — 1977), поему «Лузіади» Л. де Камоенса (1987); іспан. — повість «Згубна дружба» Х. Марті (1965), романи «Грішниці» і «Сфінкс» М. де Кар­ріона (обидва — 1966), «Ви­бране» Р. Даріо (1968), «Морем Карибським кораблик пливе» Н. Гільєна (1984), «Життя — це сон» П. Кальдерона (2012); галіс. — зб. оповідань «Хлопчик, який приносить щастя» К. Касареса (1987); італ. — лібрето опери «Алкід» Д. Бортнянського (1985), «Арії з опери “Демофонт”» М. Березовського (1988; укр. та рос. мовами). У пере­кладі Л. ви­йшли книжки «Іспанські при­­слівʼя та приказки» (1980), «Португальські прислівʼя та приказ­­ки» (1982), «Італійські прислівʼя та приказки» (1987), «Баскські прислівʼя та приказки» (1989; усі — Київ). Окремі твори Л. пере­кладено рос., даргин., монгол., франц. та ін. мовами. Автор низки статей в ЕСУ.