Литвинович Пінхас
Визначення і загальна характеристика
ЛИТВИНО́ВСЬКИЙ Пінхас (1894, м. Новогеоргіївськ Олександрій. пов. Херсон. губ., нині затоплене Кременчуц. водосховищем — 1985, м. Єрусалим, Ізраїль) — живописець. Державна премія Ізраїлю (1980). Навч. в Одес. худож. училищі (1910–12), худож. школі Бецалель (Єрусалим, 1912), Вільних майстернях у Петрограді (нині С.-Петербург, 1913–16; викл. Д. Кардовський). Товаришував із К. Малевичем, М. Ларіоновим, В. Маяковським, А. Ахматовою. 1919 емігрував до Палестини. 1924–28 брав участь у виставках Асоц. євр. художників. Персон. — в Єрусалимі (1935, 1955), Тель-Авіві (1960). Працював 1926 для театру Габіма. У 1930-х рр. у Парижі ознайомився з творчістю А. Матіса, П. Пікассо. Разом із художником М. Мокаді відкрив студію живопису. Спочатку писав картини під впливом рос. авангарду, згодом у творчості проявилося протиставлення натуралістич. орієнталізму школи «Бацалель», нового варіанта емоц. живопису, співзвуч. Париз. школі. 1949 відвідав США, у 1950-х рр. багато подорожував, приїздив до Європи. У роботах Л. наслідував напрям Париз. школи, згодом перейшов від експресивно-емоц. манери до спрощ. форм і чистого кольору; зазнав впливу індій. філософії і дзен-буддизму, створював ерот. композиції. Згодом у творчості посилилися нац. євр. мотиви.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Чоловік із пляшкою» (1920), «Автопортрет», «Скрипаль» (обидва — 1930), «Дочки», «Матері» (обидва — 1939), «Равини» (1980).