Литвинчук Анатолій Григорович
ЛИТВИНЧУ́К Анатолій Григорович (23. 02. 1935, с. Сильченкове Талалаїв. р-ну Черніг. обл. — 11. 08. 1993, Чернівці) — режисер. Народний артист УРСР (1990). Премія ім. І. Котляревського (1993). Закін. Чернів. університет (1957), Харків. інститут мистецтв (1965; курс Ф. Александріна). Вчителював (1957–60). Від 1965 — реж.-постановник, 1968–69 — гол. реж., 1990–93 — худож. кер. Чернів. укр. муз.-драм. театру ім. О. Кобилянської. Л. — прихильник твор. методу Леся Курбаса, у виставах талановито поєднував високу патетику, глибокий психологізм з яскравою театр. формою. Здійснив першопрочитання нар. комедії Ю. Федьковича «Запечатаний двірник» (1984), повернув на укр. сцену незаслужено забуті драматург. твори С. Воробкевича «Гнат Приблуда» (1986), «Пан мандатор» (1988), «Новий двірник» («Вірне кохання і пан начальник», 1991).
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Шануй батька свого» В. Лаврентьєва (1965), «Чотири хрести на сонці» А. Делендика, «Полярна зоря» В. Баснера, О. Гальперіної, Ю. Анненкова (обидві — 1968), «Яків Богомолов» (1969), «Одруження» (1981) М. Гоголя, «Марічка» Маргарити Андрієвич, «Ілько» В. Мар’янина (обидві — 1971), «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького (1972), «Безіменна зірка» М. Себастьяна (1973), «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1976), «Дім Бернарди Альби» Ф. Ґарсіа Лорки, «Полум’я» C. Снігура (обидві — 1977), «Легенда про Паґаніні» В. Балашова (1980), «Наодинці з долею» В. Босовича (1986), «Отак загинув Гуска» М. Куліша (1989), «Закон» В. Винниченка (1990), «Підступність і кохання» Ф. Шіллера, «Дні нашого життя» Л. Андреєва (обидві — 1991).
Рекомендована література
- Лоєв М. Почерк режисера // Рад. Буковина. 1974, 17 лют.;
- Михайловський В. Потиск крізь ніч // Буковина. 1993, 20 жовт.;
- Сулятицький Т. Чернівецький український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської. Нарис історії. Чц., 2004;
- Новицька С. Життя — як спалах свічі // Театр. бесіда. 2005. № 2(16).
Завантажити статтю
Людина 
