Литвинчук Людмила Адамівна
ЛИТВИНЧУ́К Людмила Адамівна (02. 01. 1958, с. Маринин Соснів., нині Березнів. р-ну Рівнен. обл.) – поетеса. Член НСПУ (2003). Упродовж тривалого часу була послушницею Свято-Успен. Почаїв. лаври, вивчала церк. літературу. Характерні риси творів – афористичність і лаконізм. Її поезія відображає високість і пронизливість страждань душі, яка глибоко відчуває красу і трагізм нашого світу. Лірично-психол. етюди відзначаються внутр. музикою, тонкістю світовідчуття, духовністю.
Тв.: Воскреслії дзвони. Дубно, 1991; Соколині гори. Л.; Дубно, 2000; Помолімось за Правду. Р., 2002; Голубина трапеза. Р., 2008.
Літ.: Береза Ю. «Повік не схолонуть ці звуки...» // Рівне. 1992, 25 верес.; Басараба В. І ясніють Соколині гори // Вільне слово. 2001, 14 лют.; Степанишин Б. Хранителька Соколиних гір – відкривачка істин // Волинь. 2001, 30 берез.
Л. А. Пшенична
Основні твори
Воскреслії дзвони. Дубно, 1991; Соколині гори. Л.; Дубно, 2000; Помолімось за Правду. Р., 2002; Голубина трапеза. Р., 2008.
Рекомендована література
- Береза Ю. «Повік не схолонуть ці звуки...» // Рівне. 1992, 25 верес.;
- Басараба В. І ясніють Соколині гори // Вільне слово. 2001, 14 лют.;
- Степанишин Б. Хранителька Соколиних гір – відкривачка істин // Волинь. 2001, 30 берез.