Литкін Василь Ілліч

ЛИ́ТКІН Василь Ілліч (Лыткин Василей Илля; псевд. — Илля Вась; 15(27). 12. 1895, с. Тентюково, побл. м. Усть-Сисольськ, нині Сиктивкар, РФ — 27. 08. 1981, Москва, похов. у Сиктивкарі) — комі поет, мово­знавець-угрозна­вець, пере­кладач. Доктор філологічних наук (1947), академік Фін. АН (1969). Член СП СРСР (1958). Заслужений діяч науки і техніки Комі АРСР і РРФСР (1965). Державна премія Комі АРСР ім. І. Куратова (1969–70). Учасник 1-ї світової війни, воєн. дій 1918–20. Закін. філол. факультет 1-го Моск. університету (1925). Наук. від­рядже­н­ня до Фінляндії, Німеч­чини, Угорщини. 1927 склав екс­терном іспит з фіно-угор. філології у Будапешт. університеті (отримав ступ. д-ра філософії). Працював у Москві: доцент з фіно-угристики Університету (1930–33); водночас — викладач Комі пед. ін­ституту (від 1932); завідувач кафедри російської мови низки пед. ін­ститутів. 1933 без­під­ставно за­арешт., засудж. до 5-ти р. Ре­абіліт. 1956. Від 1959 — зав. сектору фіно-угор. мов Ін­ституту мово­­знавства AH СРСР (Москва). Один з основоположників сучас. комі літ-ри, спів­засн. комі літературо­знавства. Від 1930-х рр. брав активну участь у вироблен­ні літ. норми комі мови, пере­веден­ні комі абетки на лат. шрифт. Наукові дослідже­н­ня: давньоперм. писемність, істор. роз­виток комі народу та його мови, живі говірки сучас. комі мови. Під­готував під­ручники з комі мови, моно­графії. Перші вірші опубл. 1918. Твори 1920 — поч. 1930-х рр. проникнуті ліризмом, патріот. почу­т­тями. Поема «Мунöны» («Йдуть», Сиктивкар, 1927) присвяч. подіям 1918–20 у Комі. Автор віршов. казок (зб. «Сказки Ильи Вася», Сыктывкар, 1975), поезій для дітей, оповідань комі мовою. Комі мовою пере­клав деякі вір­ші рос. (О. Пушкіна, Ф. Тютчева, В. Маяковського, К. Чуковсь­кого, Д. Бєд­ного) та угор. (Ш. Петефі) поетів, а також Т. Шевченка.

Завантажити статтю