КУВЕЙТ́, Держава Кувейт (Al-Kuwayt, Dawlat Al-Kuwayt) — держава на Аравійському пів­острові, у пів­нічно-західній частині Перської затоки. Межує на Пів­нічному Заході з Іраком (довж. кордонів 240 км), на Пів­дні і Пів­ден­ному Заході — із Саудівською Аравією (222 км). До складу Кувейту входить 9 островів у Перській затоці: Бубіян, Файлака, Варба, Куб­бар, Кару та ін. Площа 17 818 км2. Населе­н­ня 2 646 314 осіб (2012). Більшість кувейтських громадян мешкає в одно­ймен­ному столичному місті (2,25 млн осіб), що робить емірат однією з най­урбанізованіших країн світу. Кувейт поділяється на 6 мухафазат: Асима (столиця), Ахмаді, Джагра, Мубарак ал-Кабір, Фарванія та Хавал­лі. Офіційна мова — арабська (літературна та місцевий аравійський діалект), досить поширена англійська. 69 % населе­н­ня складають емі­гранти, які спілкуються своїми національними мовами (гінді, урду, перська, курдська та ін.). Віро­сповіда­н­ня: іслам — 76,7 % (пере­важно суніти, близько третини — шиїти), християнство — 17,3 %. Грошова одиниця — кувейтський динар (KWD, в межах країни — KD; 1 KWD — 1000 філсів — 3,56 дол. США). Кувейт — кон­ституційна монархія, якою з моменту здобу­т­тя незалежності від Великої Британії керує емір через затверджену ним Раду міністрів (остан­ній кабінет сформовано в січні 2014), що складається в основному з членів його власної сімʼї (Сабахів). Уряд при­значає премʼєр-міністр, його ж самого разом з віце-премʼєрами — емір. Законодавча влада належить Національним Зборам (Маджліс аль-Умма), 50 членів яких обираються на 4-річний термін. Парламент призупиняв діяльність 1976, 1985 та 1999. Емір обирається всередині правлячої сімʼї та затверджується парламентським голосува­н­ням. Глава держави — емір Сабах ал-Ахмад ал-Джабір ас-Сабах (від 2006). Особисте та цивільне право Кувейту значною мірою засновані на шаріаті (мусульманському праві). Низку пунктів комерційного та кримінального права, що також пере­буває під впливом шаріату, запозичено з європейського цивільного та загального права, а також з юридичних кодексів Османської імперії та арабських країн, які самі багато в чому за­знали впливу європейського права. Найвищою апеляційною ін­станцією інколи ви­ступає емір. Політичні партії в Кувейті заборонені законом; своїх пред­ставників у парламенті мають кілька квазі-політичних організацій. Право голосувати на­дано тільки кувейтським громадянам — чоловікам віком від 21 р.; заборонено голосувати військовослужбовцям і поліції. Починаючи від 1990-х років, активізувалися спроби роз­ширити виборче право жінок. 1999 емір оголосив, що до­зволяє жінкам голосувати на майбутніх виборах; офіційно таке право реалізовано 2005. У 2009 пред­ставників жіночої статі вперше обрано до парламенту. Кувейт — член ООН, СОТ, Організації ісламського спів­робітництва, Організації арабських країн-екс­портерів нафти, ОПЕК, Між­народної організації кримінальної поліції (Інтерпол), ЮНЕСКО, Організації обʼ­єд­наних націй з промислового роз­витку (ЮНІДО), Ради спів­робітництва арабських країн Перської затоки (РСАКПЗ). Невеликий емірат є найпосушливішою і найменш гостин­ною пустелею на Землі. На Пів­ночі — камʼяниста, на Пів­дні — піщана низовин­на пустельна рівнина. Однак його узбереж­жя (довж. 499 км) містить глибоку гавань — Кувейтську затоку. Річок із по­стійним стоком немає. Клімат Кувейту пустельний, трохи помʼякшений у прибережних ра­йонах теплими водами. За до­статніх опадів пустеля стає зеленою від середини березня до кінця квітня. Але під час сухого сезону від квітня до вересня денні температури за­звичай досягають 44 °С, а подеколи й 54 °С. Зима більш приємна (в пустелі трапляються навіть заморозки, однак ніколи на по­береж­жі). Річна кількість опадів у середньому від 25 до 180 мм, в основному в період від жовтня до квітня, хоча зливи можуть принести більше 50 мм опадів за день. Часті вітри з Пів­нічного Заходу прохолодні взимку і навесні та спекотні влітку. Пів­ден­но-східні вітри, як правило, жаркі та вологі, виникають між липнем і жовтнем; жаркі й сухі пів­ден­ні вітри пере­важають навесні й на початку літа. Поширений у червні та липні пів­нічно-західний вітер шамаль викликає шалені піщані бурі.

Історія м. Кувейту та держави Кувейт бере початок від 18 ст., коли на ці землі з глибин Аравійського пів­острова мігрувало племʼя утуб — гілка з декількох сімей племені аніза. Там бедуїни заснували торговельний осередок під на­звою «Кувейт», яка за походже­н­ням є арабською зменшувальною формою від індійського слова «kūt» — «форт». Накопичене багатство, повʼязане з зовнішньою торгівлею, з часом пере­творило його на місто. Початок автономного існува­н­ня Кувейту як емірату датують 1756, коли поселенці вирішили при­значити шейха з родини Сабахів своїм правителем. Протягом 19 ст. Кувейт роз­вивався як успішне незалежне торговельне спів­товариство. На­прикінці столі­т­тя правитель емірату Абдал­лах II (правив 1866–92) почав зближатися з Османською імперією, хоча він ніколи не від­давав країну під її владу. Ця тенденція змінилася з приходом Мубарака Великого, який захопив владу внаслідок не­звичного для Кувейту політичного насильства, вбивши свого брата Абдал­лаха. Османська за­гроза анексувати Кувейт змусила Мубарака роз­вивати тісні від­носини з Великою Британією. Договір 1899 пере­дав їй контроль над закордон­ними справами Кувейту, а внаслідок 1-ї світової війни емірат став британським протекторатом. 1922 Велика Британія провела пере­говори щодо кувейтсько-саудівських кордонів, унаслідок яких Кувейт за­знав істотної територіальної втрати. Кордони з Іраком були ви­значені за Меморандумом 1923 на основі нератифікованої Конвенції 1913. Перші іракські позови до Кувейту зʼявилися 1938, коли в еміраті виявлено нафту. Хоча ні Ірак, ні Османська імперія ніколи фактично не правили Кувейтом, Ірак ви­ступив з територіальними претензіями. Того ж року він за­пропонував риторичну під­тримку торговельному пов­стан­ню проти еміра під на­звою Рух меджлісу. Після його провалу Ірак продовжував висувати вимоги, щонайменше до частини Кувейту, зокрема до стратегічних островів Бубіян і Варба. 19 червня 1961 Велика Британія ви­знала незалежність Кувейту, а вже 6 днів по тому Ірак поновив свої претензії, яким дали від­січ спочатку англійці, а потім сили Ліги арабських держав. У жовтні 1963 новий іракський режим офіційно ви­знав як незалежність Кувейту, так і, від­повід­но, його державні кордони, продовжуючи, однак, домагатися до­ступу до островів. Сер­йозною за­грозою для без­пеки Кувейту стала ірано-іракська війна 1980–88. Побоюючись іранської гегемонії в регіоні, Кувейт не бачив альтернативи на­дан­ню Іраку істотної фінансової під­тримки та ви­ступив як жит­тєво важливий канал для військових по­ставок. 1981 Іран напав на кувейтський нафтопереробний комплекс, що спровокувало на­ступні акти саботажу 1983 і 1986. У 1985 член під­пільної проіранської радикальної групи з Іраку спробував убити кувейтського правителя шейха Джабіра ал-Ахмада ас-Сабаха. У вересні 1986 Іран почав концентрувати свої напади на кувейтські танкери в Перській затоці. Це змусило Кувейт на початку 1987 звернутися до СРСР (з яким він встановив дипломатичні від­носини 1963) і США з проха­н­ням забезпечити захист для своїх танкерів. Війна водночас сприяла зближен­ню з консе­рвативними арабськими сусідами Кувейту (Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар, Обʼ­єд­нані Арабські Емірати й Оман), з якими він сформував 1981 РСАКПЗ з метою роз­витку тіснішої спів­праці з економічних питань та про­блем без­пеки. Після заверше­н­ня ірано-іракської війни 1988 від­носини між Кувейтом та Іраком почали погіршуватися, а 2 серпня 1990 Ірак несподівано завоював країну. Саме тоді, коли до колишнього британського протекторату з метою анексії вторглися іракські війська, крихітна країна, привернула до себе увагу всього світу. Коаліція ООН на чолі зі США змусила іракську армію залишити Кувейт у лютому 1991 протягом декількох днів, але від­ступаючі окупанти роз­грабували країну, під­паливши більшість нафтових свердловин. Кувейт швидко подолав наслідки війни та знову має один із найвищих у світі доходів на душу населе­н­ня (понад 42 тис. дол. США). Його за­звичай консе­рвативний уряд продовжує надавати щедрі матеріальні привілеї для своїх громадян. Нині запаси нафти становлять понад 6 % від світових (близько 102 млрд барелів). Вона складає майже половину ВВП, 95 % екс­порт­них і 95 % державних доходів. Остан­нім часом Кувейт взяв на себе зобовʼяза­н­ня збільшити до 2020 видобуток нафти до 4 млн барелів на добу. 2010 ухвалено план економічного роз­витку, що зобовʼязує протягом 5-ти р. витратити до 130 млрд дол. США на диверсифікацію економіки, зменше­н­ня її залежності від нафти, активнішого залуче­н­ня інвестицій і посиле­н­ня участі приватного сектора в економіці (більша частина цих коштів ще має бути виділена). Інші сектори економіки Кувейту порівняно слабкі; сільське господарство, виробництво й торгівля складають лише малу частку ВВП. Загальна освіта є повністю без­коштовною та обовʼязковою для громадян Кувейту віком від 6 до 14 р. 1966 засновано Кувейтський університет, пере­важну більшість студентів якого складають кувейтці, і близько 3/5 — жінки. Функціонують Коледж технологічних досліджень та Американський університет К. Кілька тисяч студентів на­вчаються у вищих на­вчальних закладах за кордоном, головним чином у США, Великій Британії та Єгипті, як правило, на державні стипендії. Хоча Кувейт при­ймає багато аспектів західної цивілізації, країна залишається культурно консе­рвативною. Її арабо-ісламська спадщина пронизує повсякден­не життя. Як і в більшості країн Близького Сходу, під­йомом ісламського фундаменталізму в 1970-х і 80-х роках від­бився в загальному повернен­ні до традиційних звичаїв. Це помітно в повсякден­ному одязі жінок, які почали одягати хіджаб, або вуаль, набагато більше, ніж у минулому. Права жінок керувати автомобілем і працювати поза домом, як правило, при­ймаються і не стали предметом громадського обговоре­н­ня, але пита­н­ня про на­да­н­ня жінкам права голосу роз­ділило ісламістів: дехто з них прагне за­стосовувати ще більш консе­рвативні ісламські стандарти, на кшталт тих, що діють у Саудівській Аравії.

Дипломатичні від­носини між Україною та Кувейтом встановлено 18 квітня 1993 під час пере­бува­н­ня в Кувейті урядової делегації України на чолі з Премʼєр-міні­стром Л. Кучмою. Роз­витку дво­сторон­нього спів­робітництва сприяла низка обопільних візитів на різних рівнях і від­кри­т­тя посольств. У результаті візитів делегацій з Луганської (2010) та Хмельницької (2012) областей роз­почато між­регіональне спів­робітництво. 2013 від­булося друге засі­да­н­ня Між­урядової українсько-кувейтської комісії з питань економічного, технічного та торговельного спів­робітництва. У цьому ж році загальний обсяг товарообігу склав 30,501 млн дол. США. Основні позиції екс­порту: ячмінь та ін. зернові; молочна сироватка; мʼясні та їстівні суб­продукти птиці; маргарин; труби, трубки і профілі порожнисті, без­шовні з чорних металів; повітряні та вакуумні насоси; будівельні вироби з пластмас; лісоматеріали. Основні позиції імпорту: ациклічні спирти та їхні похідні, автомобілі. В Україні станом на 1 січня 2014 офіційно зареєстровано 2 спільних під­приємства з обсягом прямих кувейтських інвестицій 0,1 млн дол. США. Кувейтська інвестиційна адміністрація інвестувала в компанію «СігмаБлейзер» (США), яка працює на українському ринку (інвестиції в компанію «Воля-кабель») близько 15 млн дол. США. У вересні 2013 делегація Кувейтського університету на чолі з ректором А. Аль-Бадером від­відала Україну; за результатами візиту укладені меморандуми про взаєморо­зумі­н­ня щодо академічного спів­праці з Київським університетом та Національним медичним університетом (Київ). У травні 2012 були проведені перші в історії дипломатичних від­носин «Дні української культури в Державі Кувейт», у рамках яких від­булася ви­ставка українського сучасного образотворчого мистецтва та музичний концерт народного артиста України Н. Крутової-Шестак і Б. Сташківа за участі модерн-балету «Життя». Велику зацікав­леність у кувейтців викликав концерт солістів і студентського камерного оркестру Національної музичної академії України імені П. Чайковського, який про­йшов у січні 2013 у Національному музеї Кувейту у рамках щорічного 19-го культурного фестивалю «Аль-Курейн». У травні 2013 в еміраті від­булася ви­ставка «Петриківський роз­пис — українське декоративно-орнаментальне ма­лярство 19–21 ст.». У червні 2013 проведені «Дні кувейтської культури в м. Києві», під час яких були пре­зентовані художні полотна кувейтських митців, виконані музичні твори на традиційні арабські мотиви. За участі членів Кувейтської спілки образотворчого мистецтва, у Києві в лю­тому 2011 від­булася ви­ставка «Сучасне кувейтське образотворче мистецтво», а в Ель-Кувейті у листопаді 2011 — «Спогади про Україну». Важливим став візит кувейтської делегації на чолі з міні­стром охорони здоровʼя Г. Ас-Сайєром в Україну (січень 2011), у рамках якого гостей озна­йомлено зі здобутками вітчизняної медицини, зокрема роботою Між­народної клініки від­новного лікува­н­ня (м. Трускавець Львівської області). Згодом там про­йшли лікува­н­ня близько 200 кувейтських дітей з ураженою центральною нервовою системою. Роз­гортається спів­робітництво між ЗМІ обох країн: першим кро­ком став візит до Кувейту у березні 2010 журналістів «Першого національного ка­налу», «5-го ка­налу» та газети «Сегодня». Знаковим став візит на­прикінці 2011 делегації Спілки кувейтських журналістів в Україну. Налагоджується спів­робітництво між «Укр­інформом» та провід­ною інформ­агенцією К. Вдалий ви­ступ молодіжної футбольної команди «Кардинал-Рівне» (2-е м. місце, індивідуальні нагороди: «найкращий голкіпер» та «взірцева команда») на між­народному клубному турнірі з футзалу «Mini World Futsal Club Tournament», який проходив під патронатом премʼєр-міністра шейха Дж. М. Ас-Сабаха у м. Ель-Кувейті протягом 6–26 лип­ня 2013, ві­ді­грав позитивну роль у під­триман­ні високого авторите­ту вітчизняних спортс­менів у керівництва та громадян емірату. 2013 пред­­ставники Кувейту взяли участь у 12-му Між­народному турнірі зі спортивної гімнастики на Кубок С. Захарової, який від­бувся в Києві. У Кувейті тимча­сово пере­буває та по­стійно про­живає близько 300 громадян Украї­ни. Більшість українців — це дружини та діти громадян емірату та ін. країн (Сирії, Лівану, Йор­данії, Єгипту), які працюють у місцевих компаніях. Близько пів­тори сотні осіб працюють за приватними контрактами у спортивних клубах, медичній галузі, наукових закладах, банках, готельному бізнесі, будівельних компаніях, на промислових під­приємствах. Важливою подією в житті місцевої української громади стало створе­н­ня в січні 2012 Громадської спілки українсько-кувейтської друж­­би. За ініціативою та активної участі української діаспори і під егідою керівництва емірату проведені «Між­народні стрілецькі змага­н­ня» (травень 2012). Подія обʼ­єд­нала під гаслом «Так — дружбі та партнерству, ні — расизму та екс­тремізму!» пред­ставників місцевих громад і дипломатичних місій України, Азербайджа­ну, РФ, Сербії та Узбеки­стану, а також кувейтської громадськості.