Лібертаризм
Визначення і загальна характеристика
ЛІБЕРТАРИ́ЗМ (від лат. libertas — свобода) — один із крайніх напрямів сучасного лібералізму, особливість якого полягає у намаганнях збільшити права і свободи людини та зменшити контроль держави над нею. Л. є політико-правовою доктриною, орієнтов. на зміну устрою сусп. ладу у сфері законодавства. У концепції Л. державі відводять якнайменшу роль, оскільки інститут держави розглядають як джерело обмеження свободи людини, порушення її прав. Роль держави можна звести до окремих госп. форм, зокрема захисту життя, здоровʼя та приватної власності громадян. Так, на думку одного з амер. лібертаристів Ч. Мюррея, всі люд. відносини мають ґрунтуватися на добровіл. засадах; законом мають бути обмежені лише такі дії, що силою примушують інших проти їхньої волі — вбивство, пограбування, зґвалтування, викрадення людини та шахрайство. Л. проголошує право людини робити із собою та своєю власністю будь-що, допоки це не заважає реалізувати аналог. право ін. людини. Відомі ідеологи Л.: американські філософ Д. Боуз, економісти Дж. Ґілдер і М. Ротбард, письменниця А. Ренд, австр. економісти Ф. Гайєк і Л. фон Мізес. Історично прихильники Л. обстоюють принцип «необмеженої свободи», за якої кожна людина може жити так, як сама хоче. Тому Л. ідейно схожий з анархізмом (історично поняття «Л.» до серед. 20 ст. вживали саме у цьому значенні). Як течія лібералізму Л. виокремився в 1950-х рр. у США. Термін Л. у сучас. значенні вперше вжив амер. політик Л. Рід. Осн. принципи сучас. Л. (інколи їх називають принципами «розум. егоїзму»): люди мають право на свободу і власність, а закони повинні забезпечувати цю свободу й регулювати питання, повʼязані із власністю; держ. послуги мають фінансуватися на добровіл. основі, оскільки оподаткування є різновидом крадіжки; держава не має права контролювати засоби мас. комунікації; держава має дозволити насел. володіти зброєю, вступати в одностатеві шлюби, скасувати військ. обовʼязок, закони про обовʼязк. шкіл. освіту, легалізувати більшість видів наркот. засобів, порнографію, проституцію тощо. Лібертаристи закликають критично ставитися до релігії, інституту сімʼї, традицій, які, на їхню думку, закріпачують людей, обмежуючи їхні права. Л. як політико-правова доктрина мала вплив на розвиток екон. учень. Зокрема, Л. як течія в економіці знайшла відображення в намаганнях поширити принципи функціонування вільного ринку, осн. рисою якого є конкуренція. Вільний ринок — ще один принцип Л., повʼязаний із переконанням у тому, що держава є осн. причиною інфляцій і деструктив. чинником для економіки загалом. Л. спричинив також появу філос. течії обʼєктивізм (філософія рац. індивідуалізму, створ. А. Рейд), сутність якої пояснює теза: люд. знання та цінності обʼєктивні й визначаються природою реальності. Відповідно до неї найвища морал. ціль людини — досягання свого щастя, що передбачає реалізацію влас. потенціалу індивід. рац. існуванням і гармонійне існування з ін. людьми з повагою до їхнього права на життя і щастя.
Літ.: Либертарианство: История, принципы, политика. Челябинск, 2004; Алексеева Т. А. Современные политические теории. Москва, 2007.
О. С. Іщенкo
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
