ЛІ́ВШИЦЬ Лев Якович (псевд. — Жа­данов Лев; 14. 08. 1920, м. Мелекес, нині Димитров­град Ульянов. обл., РФ — 27. 02. 1965, Харків) — літературний і театральний критик. Учасник 2-ї світової вій­ни, був військ­кором г. «Знамя Родины» (1941–45). Навч. у Харків. університеті (1937–41, 1945–46). Від 1947 — спів­роб. від­ділу культури харків. г. «Красное знамя», на шпальтах якої друкував театр. рец. під псевд. (часто спільно з Б. Мілявським), стат­ті на театр. теми публікував також у періодиці Киє­ва і Москви, водночас навч. в аспірантурі Харків. університету. В березні 1949 звинувач. у космополітизмі, звільнений з роботи в газеті та з аспірантури. У квітні 1950 заарешт. і засудж. до 10-ти р. увʼязне­н­ня. Від­бував тер­мін у таборі побл. м. Челябінськ (РФ). 1954 звільнений і повернувся до Харкова, від­новився в аспірантурі, 1955 захистив канд. дис. «Драматическая сатира М. Е. Салтыкова-Щедрина “Тени”». Від­тоді викладав на каф. рос. та рад. літ-ри Харків. університету. 1957–59 у спів­­авт. з М. Зельдовичем уклав хрестоматію крит. матеріалів «Рус­ская литература ХIХ века» (Х., 1959; Москва, 1964; 1967; 1975). Низку роз­відок присвятив драматургії М. Сал­тикова-Щедріна, досліджував творчість І. Бабеля, зокрема 1957–65 Л. зібрав, систематизував і опублікував чимало матеріалів про його життя і творчість. 1996 у Харків. пед. університеті започатковано щорічні чита­н­ня молодих учених памʼяті Л.