Лівшиць Лев Якович
Визначення і загальна характеристика
ЛІ́ВШИЦЬ Лев Якович (псевд. — Жаданов Лев; 14. 08. 1920, м. Мелекес, нині Димитровград Ульянов. обл., РФ — 27. 02. 1965, Харків) — літературний і театральний критик. Учасник 2-ї світової війни, був військкором г. «Знамя Родины» (1941–45). Навч. у Харків. університеті (1937–41, 1945–46). Від 1947 — співроб. відділу культури харків. г. «Красное знамя», на шпальтах якої друкував театр. рец. під псевд. (часто спільно з Б. Мілявським), статті на театр. теми публікував також у періодиці Києва і Москви, водночас навч. в аспірантурі Харків. університету. В березні 1949 звинувач. у космополітизмі, звільнений з роботи в газеті та з аспірантури. У квітні 1950 заарешт. і засудж. до 10-ти р. ув’язнення. Відбував термін у таборі побл. м. Челябінськ (РФ). 1954 звільнений і повернувся до Харкова, відновився в аспірантурі, 1955 захистив канд. дис. «Драматическая сатира М. Е. Салтыкова-Щедрина “Тени”». Відтоді викладав на каф. рос. та рад. літ-ри Харків. університету. 1957–59 у співавт. з М. Зельдовичем уклав хрестоматію крит. матеріалів «Русская литература ХIХ века» (Х., 1959; Москва, 1964; 1967; 1975). Низку розвідок присвятив драматургії М. Салтикова-Щедріна, досліджував творчість І. Бабеля, зокрема 1957–65 Л. зібрав, систематизував і опублікував чимало матеріалів про його життя і творчість. 1996 у Харків. пед. університеті започатковано щорічні читання молодих учених пам’яті Л.
Рекомендована література
Завантажити статтю
