ЛІ́ВШИЦЬ (ЛІ́ФШИЦЬ) Яків Абрамович (03. 01. 1896, м. Мозир, нині Гомел. обл., Білорусь — 01. 02. 1937, Москва) — один із керівників радянських органів державної без­пеки. Державні нагороди СРСР. Працював на виробництві. 1913–14 — чл. партії есерів, 1917 вступив до більшов. партії. Від 1919 був головою Київ., Донец., Харків., Черніг. губерн. ЧК; від жовтня 1922 — у апараті ЦК КП(б)У; від вересня 1923 — нач. секретно-оператив. частини, від жовтня — за­ступник голови ГПУ УСРР. За свідче­н­нями сучасників, вирізнявся особл. жорстокістю, особисто роз­стрілював увʼязнених. Від 1924 — за­ступник керуючого тресту «Донвугі­л­ля» (Харків). 1927–29 ви­їжджав до Німеч­чини для закупівлі обладна­н­ня для шахт. 1928 виключений із ВКП(б), 1929 поновлений. Від 1930 — нач. Пд., Пн.-Кавказ. і Моск.-Курської залізниць; від 1935 — за­ступник наркома шляхів сполуче­н­ня СРСР. 16 листопада 1936 заарешт., 30 січня 1937 за звинуваче­н­ням у приналежності до антирад. троцькіст. центру засудж. до роз­­­стрілу. Реабіліт. 1988.