Лідін Володимир Германович

Визначення і загальна характеристика

ЛІ́ДІН Володимир Германович (Лидин Владимир Германович; справж. — Гомберг; 03(15). 02. 1894, Москва — 27. 09. 1979, там само) — російський письменник. Член СП СРСР. Державні нагороди СРСР. Закін. юрид. факультет Моск. університету (1915). Брав участь у воєн. діях 1918–20. Під час 2-ї світової вій­ни — військкор г. «Известия». Викл. Літ. інституту в Москві (1950–70-і рр.). Друкував оповідання від 1908. Перші зб. оповідань — «Трын-трава», «Вороные кони» (обидві — 1916), «Полая вода» (1917; усі — Москва). Від серед. 1920-х pp. Л. тяжів до зображення сильних, мужніх, вольових людей (зб. оповідань «Норд», Ленинград, 1925; роман «Идут корабли», Москва, 1926). Склад­ні соц. і морал. проблеми життя країни Л. прагнув художньо осмислити в романах «Отступник» (про часи НЕПу; «Новый мир», 1927, № 4–8; Москва, 1928), «Искатели» (1930), кн. оповідань і нарисів «О Дальнем Востоке» (1932), романі «Великий, или Тихий» (1933; про будівництво нового життя на Далекому Сході), повісті «Большая река» (1938; усі — Москва). Події 2-ї світової війни відобразив у зб. нарисів «Зима 1941 года» (1942), зб. оповідань «Простая жизнь» (1943), повісті «Изгнание» (події відбуваються в Україні, 1947; усі — Москва). В оповіданнях повоєн. років ство­рив образи людей актив. громадян. позиції і великої душі (зб. «Дорога журавлей», 1962; «Отражения звезд», 1978; «Таяние снегов», 1980; усі — Москва). Автор кн. спогадів, літ. портретів, есе («Люди и встречи: Воспоминания», 1957; 1961; 1965; «Друзья мои — книги: Заметки книголюба», 1962; 1967; 1981; усі — Москва; україніці відведено чимале місце — есе «Киевские типы», «Народ на войне», «Книга бессмертна» та ін.). Твори Л. перекладено мовами народів СРСР, зокрема й українсь­кою (Б. Гур’єв, М. Моторнюк).

Завантажити статтю