Лімановський Болеслав

ЛІМАНО́ВСЬКИЙ Болеслав (Limanowski Bolesław; 18. 10. 1835, Перед­гірʼя, нині Лат­вія — 15. 02. 1935, Варшава) — польський історик, соціолог, публіцист. Навч. у гімназії в Москві (1847–54), ви­вчав медицину, філософію, політ­економію, історію у Дерпт. університеті (нині м. Тарту, Ес­тонія). 1860 залишив Дерпт. університет і ви­їхав до Парижа з метою отримати військ. під­готовку для вступу до польс. легіонів (також слухав публічні лекції у Сорбон­ні). За організацію 1861 у м. Вільно (нині Вільнюс) польс. нац. маніфестації за­арешт. і висланий до Архангел. губ., згодом мешкав у Воронез. губ. (обидва — Росія), від 1870 — у Львові. 1876 здобув ступ. д-ра філософії у Львів. університеті. Популяризував соціалізм, спів­працював із М. Павликом та І. Франком, разом із якими 1877 був заарешт., однак через брак доказів уникнув суду. Від 1878 жив у багатьох європ. країнах, писав стат­ті з історії роз­витку сусп. рухів, у франц. пресі полемізував із М. Драгомановим. Ігнорував внесок українців у роз­виток соціалізму в Галичині, через що ро­зі­йшовся у по­глядах із укр. соціалістами. 1892 головував на зʼ­їзді пред­ставників соціаліст. партій польс. тер. під рос. панува­н­ням (Париж), від якого веде свою історію Польс. соціаліст. партія. Від 1922 — сенатор Польщі.

Завантажити статтю