ЛІНЕ́ЦЬКИЙ Іцхак-Іоель (08. 09. 1839, Він­ниця — 23. 09. 1915, Одеса) — письмен­ник-сатирик. Виховувався у реліг. родині. 1862, усупереч волі батьків, потайки по­їхав до Житомира, де вступив до рабин. училища і по­зна­йомився з євр. письмен­ником та публіцистом Е. Цвейфелєм. Писав мовою їдиш. Його перший твір — вірш «קילעשראמ רעזייב רעד» («Грізний начальник», 1863), який у подальшому дав назву зб. сатири (О., 1869). Обʼєктами сатири Л. були громад. діячі, побожні євреї, асимілятори, інте­лігенти, які від­мовлялися від нар. мови. 1867 пере­їхав до Одеси, друкувався в євр. періодиці. У тижневику «רשבמ לוק» («Голос вісника») 1868 почав друкуватися з продовже­н­нями роман «לעגנוי שיליופ א» («Польський хлопчик»; окреме вид. — О., 1869), у на­ступ. вид. — під на­звою «לעגנוי עשידיסח סאד» («Хасидський хлопчик», Вільна, 1897), в якому автор сатирично зобразив побут хасидів. Герої роману описані досить схематично і тенденційно, але жива, яскрава мова й грубу­ватий нар. гумор принесли йому успіх (витримав низку ви­дань). 1872 випустив в Одесі «ראי ןופ טלוו-חול רעד» («Всесвітній календар на рік») — у пародій. вір­шах та прозі від­образив традиц. євр. спосіб життя. У 2-й пол. 1870-х рр. Л. зробив дві не­вдалі спроби вид. газет на їдиш: «קילארשי» («Ісролік»; спільно з А. Гольдфаденом) у Львові (1875–76) та «לאנאיצאנ» («Національ») у Румунії (1886). У своїх ста­т­тях у г. «קילארשי» об­стоював концепцію виключ. права їдиш бути літ. мовою, вважаючи іврит невід­повід. духу часу. У літ. альманасі «קעטאילביב-סקלאפ עשידוי» («Єврейська народна бібліотека», Київ, 1888, № 1), який видавав Шолом-Алейхем, вміщено роман Л. «ןיירכ ןיא םעראוו רעד» («Червʼяк у хроні»); окремою кн. опубл. під на­звою «טיוט טינ, קידעבעל טינ» («Ні живий ні мертвий, чи син польського хлопчика», Вільна, 1898) — продовже­н­ня його першого роману, але вже без колиш. сатир. забарвле­н­ня. У 1880-х рр. Л. ненадовго захопився ідеями палестинофільства та написав на їдиш декілька статей сіоніст. змісту. Пере­клав зі скороче­н­нями мовою їдиш кн. «קלאפ ןעשידוי םיניפ עטכישעג» («Історія євреїв з найдавніших століть до теперішнього часу», 1883–85) Г. Ґреца, пʼєсу «םכח רעד ןתנ» («Натан Мудрий», 1884; обидві — Одеса) Ґ. Лес­сінґа.