Лінецький Олександр Васильович
ЛІНЕ́ЦЬКИЙ Олександр Васильович (23. 03. 1884, Одеса – 30. 11. 1953, Харків) – архітектор. При хрещенні змінив ім’я по батькові. Брат М. Лінецького. Його сестра Марія грала в трупі М. Синельникова. На поч. 20 ст. жив і працював в Одесі та м. Красноярськ, від 1917 (за ін. даними – від 1915) до 1922 – у м. Омськ (обидва – Росія). Був архітектором Омської залізниці, брав участь у спорудженні будівлі її Упр.; 1920–22 викладав у Омському художньо-пром. технікумі; водночас від 1920 – у Омському губерн. відділі комунал. господарства: від 1921 – зав. підвідділу благоустрою. Один із розробників проекту перепланування Омська в місто-сад. 1922 переїхав до Харкова, де виконував найважливіші замовлення уряду УРСР. Від 1930 – тех. дир. проект. контори з будівництва театру масового дійства в Харкові (хоча театр так і не був споруджений, однак ця проектна організація на деякий час фактично стала монополістом з проектування театрів у країні). 1938–47 – завідувач кафедри архіт. проектування Харків. інституту інж. комунал. господарства. На поч. своєї діяльності проектував у формах еклектики, у рад. період – у стильовому напрямі конструктивізму. Серед реаліз. проектів у Харкові – торг. біржа на Микол. площі (1925, нині Харків. університет мистецтв на площі Конституції, № 11/13), Новий пасаж (1925–37, не зберігся), розширення та реконструкція будівлі колиш. Дворян. зібрання для ВУЦВК (1924), а потім – для Палацу піонерів і жовтенят (1935, зруйновано під час 2-ї світової війни), центр. універмаг на площі Р. Люксембург (нині Павлівська; 1932; перебудовано в 1950-х рр.), зразк. робітн. поліклініка на вул. Корсиковська (нині Моск. проспект), № 197 (1925–27, співавт. В. Естрович), житл. будинки на вул. Сумська, № 116 (співавт. М. Покорний) і Гіршмана, № 19. Виконав проект перебудови театру ім. А. Луначарського під робітн. опер. театр у Дніпропетровську (1934, зруйновано під час 2-ї світової війни), у складі автор. колективу спроектував житл. будинок артистів опер. театру в Києві (1936–39).
Ю. Ю. Полякова