Ліницький Петро Іванович

ЛІНИ́ЦЬКИЙ Петро Іванович (23. 11(05. 12). 1839, м. Лебедин Харків. губ., нині Сум. обл. — 13(26). 06. 1906, Київ) — філософ, богослов. Навч. у Охтир. духов. училищі (нині Сум. обл.) та Харків. духов. семінарії, 1865 закін. Київ. духовну академію (однокурсник І. Нечуя-Левицького), де відтоді й працював: від 1869 — доцент, від 1871 — екстраординар., від 1876 — ординар., від 1905 — засл. проф. філософії, водночас від 1869 — завідувач кафедри історії філософії, від 1887 — завідувач кафедри логіки та метафізики. Вивчав проблеми історії філософії, релігії, гносеології, етики, естетики та літературо­знавства. Вирішуючи осн. пи­тання філософії, визнавав на­явність двох начал — матерії та духу; людину розглядав як єдність її матеріал. тіла і духу; вважав, що протягом усієї історії філософії триває теор. боротьба ідеалізму та реалізму; важливу роль у вихованні людини надавав духов. фактору. В соц. філософії виходив з того, що людина є діяльною істотою, а її праця — джерелом матеріал. і морал. добробуту. Заперечував соц. революції та рев. пе­ретворення, обстоював необхідність морал. вдосконалення особи та суспільства. Вміщував пу­блікації у часописі «Вера и Разум» (видавала Харків. духовна семінарія) та «Трудах Киевской духовной академии». Хрещений батько М. Булгакова. Похов. на кладовищі Флорів. монастиря на Замковій горі.

Рекомендована література

1. Шупик-Мозгова Н. Г. Петро Лі­­ницький: Життєвий шлях і духовна спад­щина. К., 1997;
   Google Scholar Internet
2. Шудрик І. О. Петро Лі­­ницький про співвідношення матеріального і духовного в людині // Люди­­на: дух, душа, тіло: Мат. 4-ї Міжнар. наук.-теор. конф. (21–22 груд. 2000). С., 2000;
   Google Scholar Internet
3. Його ж. Український філософ та богослов Петро Ліницький (1839–1906) і Сло­­божанщина // Віра і Розум. 2001. № 2.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю