ЛІНИ́ЦЬКИЙ Петро Іванович (23. 11(05. 12). 1839, м. Лебедин Харків. губ., нині Сум. обл. — 13(26). 06. 1906, Київ) — філософ, богослов. Навч. у Охтир. духов. училищі (нині Сум. обл.) та Харків. духов. семінарії, 1865 закін. Київ. духовну академію (однокурсник І. Нечуя-Левицького), де від­тоді й працював: від 1869 — доцент, від 1871 — екс­траординар., від 1876 — ординар., від 1905 — засл. проф. філософії, водночас від 1869 — завідувач кафедри історії філософії, від 1887 — завідувач кафедри логіки та метафізики. Ви­вчав про­блеми історії філософії, релігії, гносеології, етики, естетики та літературо­­знавства. Вирішуючи осн. пи­та­н­ня філософії, ви­знавав на­явність двох начал — матерії та духу; людину роз­глядав як єд­ність її матеріал. тіла і духу; вважав, що протягом усієї історії філософії триває теор. боротьба ідеалізму та реалізму; важливу роль у вихован­ні людини надавав духов. фактору. В соц. філософії виходив з того, що людина є діяльною істотою, а її праця — джерелом матеріал. і морал. добробуту. Заперечував соц. революції та рев. пе­ретворе­н­ня, об­стоював необхідність морал. вдосконале­н­ня особи та су­спільства. Вміщував пу­блікації у часописі «Вера и Разум» (видавала Харків. духовна семінарія) та «Трудах Киевской духовной академии». Хрещений батько М. Булгакова. Похов. на кладовищі Флорів. монастиря на Замковій горі.