ЛІ́НТУР Петро Васильович (04. 05. 1909, с. Горонда, нині Мукачiв. р-ну Закарп. обл. — 03. 02. 1969, Ужгород) — фольклорист, лiтера­туро­знавець. Закiн. Праз. університет (1937). Викладав історію та літературу в Хуст. гімназії (Закарп. обл.), де організував літ. гурток; від 1944 — директор цієї гімназії. Від 1953 — викладач Ужгород. університету. Дослiджував укр.-словʼян. фольклорні і лiт. взаємини, виникне­н­ня нар. балад та роз­виток казк. епосу. Зi­бранi фольклорні матерiали Л. опублiкував у кн. «Закарпат­ськi казки Андрiя Калина» (1955), «Народні балади Закарпа­т­тя» (1959), «Казки зелених гір» (1965), «Три золоті слова» (1968), «Дідо-Всевідо» (1969), «Казки одного села» (1979), «Зачаровані казкою» (1984; усі — Ужгород). Автор низки статей, присвяч. про­блемам зародже­н­ня жанру нар. балад, побутува­н­ня казк. епосу, паралелям у фольклорі українців та ін. словʼян. народів.