Ліньова Євгенія Едуардівна
ЛІНЬО́ВА Євгенія Едуардівна (28. 12. 1853(09. 01. 1854), м. Брест-Литовськ, нині Брест, Білорусь — 24. 01. 1919, Москва) — фольклористка, співачка (контральто), педагог. Початк. муз. освіту здобула у матері (Г. Папріц), яка була ученицею М. Глінки. Навч. у С.-Петербур. консерваторії (кл. співу Дж. Россі) й у М. Маркезі у Відні. Виступала на опер. сценах Відня, Будапешта, Парижа і Лондона. 1882–83 — солістка Великого театру у Москві. Перекладала російською мовою твори К. Маркса і Ф. Енгельса (листувалася з ним). 1890–96 мешкала у США. У 1880-х рр. почала записувати пісні рос. і укр. селян, які звучали у виконанні створ. нею хору. Заснувала хори у Великій Британії і США, виконувала нар. і класичну музику. Згодом повернулася до Росії, збирала нар. пісні у Поволжі і р-нах Центр. Росії, в Україні та ін. Уперше у вітчизн. фольклористиці застосувала 1897 фонограф. Брала активну участь у діяльності Муз.-етногр. комісії (1901) при Етногр. відділі Товариства любителів природознавства, антропології та етнографії Моск. університету. У 1902 на пром. виставці познайомилася із кобзарем М. Кравченком, від якого записала псальму «Про Лазаря», баладу «Брат сестру запродає» та думу «Се на Чорном морі» (поч. думи «Про Марусю Богуславку»). У Кременчуц. пов. (нині Полтав. обл.) від лірника С. Зюганя записала 2 псальми («Про Лазаря», «Про правду») і духов. вірш «Страсті». Особливу увагу приділяла багатоголоссю, вивчала принципи виконання пісень та їх варіанти. Видала цінну працю «Опыт записи фонографом украинских народных песен. Из музыкально-этнографической поездки в Полтавскую губернию в 1903» (Москва, 1905; К., 1991). Включила до неї 18 багатоголосих пісень, а також вірш «Страсті», вперше поданий із супроводом ліри. У вступ. статті Л. описала особливості нар. обрядів і громад. побуту досліджув. р-ну, висловила цікаві думки про кобзарів і лірників, охарактеризувала ритміку записаних пісень, притаманні їм «складні ритми» (змінні метри) й «прості ритми» (однорідні), подала звукоряди пісень, класифіковані за тетрахорд. побудовами (згідно з грец. номенклатурою). М. Лисенко надсилав Л. власні обробки укр. нар. пісень для виконання. Від 1906 викладала у Нар. консерваторії в Москві. Пісні у записах Л. надруковано окремим вид. «Великорусские песни в народной гармонизации» (С.-Петербург, 1904–09, вып. 1–2).
Рекомендована література
- Канн-Новикова Е. Собирательница русских народных песен Евгения Линева. Москва, 1952;
- Грица С. Музична фольклористика // Історія укр. музики. К., 1990. Т. 3;
- Мурзина Е. Фольклористическая деятельность Е. Линевой и ее сборник «Опыт записи фонографом украинских народных песен» // Линева Е. Опыт записи фонографом укр. нар. песен. К., 1991;
- Смирнов Д. «Эта поездка могла быть началом большого дела...» // Муз. академия. 2003. № 4.
Завантажити статтю
