Ліотар Жан-Франсуа
ЛІОТА́Р Жан-Франсуа (Lyotard Jean-François; 10. 08. 1924, м. Версаль, Франція — 21. 04. 1998, Париж) — французький філософ і теоретик мистецтва. Вивчав філософію в Сорбонні. Від 1950 викладав філософію у ліцеях Алжиру та Франції, від 1959 — у париз. університетах. Брав участь у русі антитоталітар. лівиці — спочатку вступив до організації «Соціалізм або варварство»; згодом став співзасн. організації «Робітнича сила», де обстоював позицію «комунізму рад трудящих» на противагу «парт. комунізму», що утвердився в Рад. Союзі. Після виходу на пенсію 1987 читав лекції у Каліфорній., Єльс. (обидва — США), Монреал. (Канада) ун тах, Ун ті в Сан-Паулу (Бразилія) та ін. Здобув міжнар. визнання 1979 після роботи «La condition postmoderne: rapport sur le savoir» («Ситуація постмодерну: доповідь про знання»), де порушив проблему зв’язку прогресу наук та довіри до метанаративів модерну. В подальших працях розвивав теми критики суб’єкта, а також зв’язку знання та мови, справедливості і піднесеного у ситуації постмодерну.
Додаткові відомості
- Основні праці
- La phénoménologie. 1954; Économie libidinale. 1974; Les transformateurs duchamp. 1977; Le différend. 1983; L’inhumain: Causeries sur le temps. 1988; Heidegger et les juifs. 1988; Leçons sur l’analytique du sublime. 1991; La confession d’augustin. 1998; Misère de la philosophie. 2000 (усі — Париж).
Завантажити статтю
