Ліпарит

ЛІПАРИ́Т — кайнотипна магматична гірська порода, ефузивний аналог граніту, що складається переважно з санідину, плагіоклазу, кварцу та кремнієвої кислоти. Термін увів 1861 нім. геолог Ю. Рот для позначення кислих ефузив. порід Ліпар. о-вів у Тіррен. морі побл. Сицилії. Синонім — ріоліт. У різний час цим терміном також називали хризоколу, флюорит, залізний тальк і залізистий алюноген. Мають склоподібну чи прихованокристалічну структуру; осн. маса склувата або мікрофельзитова, рідше сферолітова. Є щільними, інколи пористими, кислими породами; рожевого, білого, сірого, зеленуватого, блакитнуватого або майже чорного кольорів. Серед. хім. складу (у %): SiO² — 72,80; TiO₂ — 0,33; Al₂O₃ — 13,49; Fe₂O₃ — 1,45; FeO — 0,88; MnO — 0,08; MgO — 0,38; CaO — 1,2; Na₂O — 3,38; K₂O — 4,46; H₂O — 1,47; P2O5 — 0,08. До Л. належать також вулканіти із вмістом SiO₂ понад 73 %. Вони складають вулканічні покриви, пласти, куполи, дайки тощо. Їх використовують для виробництва щебеню, як облицюв. камінь. Л. розповсюджені у всіх вулканіч. р-нах світу, зокрема у РФ (Кавказ), Азербайджані, Вірменії. В Україні виявлено у Криму (Карадаг).