Ліпцин Олег Феліксович
ЛІ́ПЦИН Олег Феліксович (25. 04. 1960, Київ) — режисер, актор, педагог. Канд. мистецтвознавства (2010). Закін. Київ. інж.-буд. інститут (1982), Держ. інститут театр. мистецтва (Москва, 1987; курс М. Буткевича, А. Васильєва). Працював 1988–90 актором і асист. реж. театру «Школа драм. мистецтва» (Москва); водночас 1988–97 — засн. і худож. кер. авангард. студії «Театр. клуб» (Київ), у якій здійснювали театр. постановки, проводили лекції, давали уроки з актор. майстерності, сценіч. мови, танців, малювання; від 2007 — худож. дир. ТО «Міжнар. театр. ансамбль» (Сан-Франциско–Париж–Тайбей); від 2013 — ініціатор і худож. кер. освіт.-постановоч. проекту «Семінар ігрового театру» (Київ). Від поч. 1990-х рр. створював проекти у рамках регіон. фестивалів у Австрії. Від 1997 мешкає у США, займається пед. і постановоч. діяльністю в Україні, РФ, Франції, США, на Тайвані та ін. Викладав у ВШ кіно і телебачення «Конрад Вольф» (м. Потсдам, Німеччина), Нац. школі драми у Нью-Делі, Міжнар. слов’ян. інституті (Москва), театр. школі «Актінґ інтернасіональ» (Париж), «Шелтон театр скул» (Сан-Франциско). Розробив програму навч. та випустив магістер. режисер. курс у Київ. університеті театру, кіно і телебачення. Виступає як актор під псевд. Антон Луков. 2013 започаткував проведення у Києві Фестивалю актуал. укр. театру. Співупорядник кн. «К игровому театру» М. Буткевича (Москва, 2010, т. 1–2).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Барон («На дні» М. Горького), Ставрогін («Біси» за Ф. Достоєвським), Син («Шість персонажів у пошуках автора» Л. Піранделло), Клов («Ендшпіль» С. Беккета).
- Основні вистави
- «У відкритому морі» С. Мрожека (1989), «Я (Романтика)» за М. Хвильовим (1990), «Антігона» Софокла (1991), «Кузьма» за А. Платоновим (1993), «Дюшес» за Дж. Джойсом (1994), «Стара» за М. Гоголем, Д. Хармсом (1995), «Гамлет-лабіринт» (1996), «Дванадцята ніч» (2012) за В. Шекспіром, «Одруження» (1998), «Гравці» (2007), «Ніс» (2009), «Шинель» (2011) за М. Гоголем, «Щасливі дні» (1999), «Ендґейм» (2013) за С. Беккетом, «Вишневий сад» (2000), «Три сестри» (2010) А. Чехова, «Хто боїться Вірджинії Вульф?» Е. Олбі (2001), «Живий труп» Л. Толстого (2006), «До слова про мокрий сніг» за Ф. Достоєвським (2007), «Крик відчаю» за Т. Вільямсом (2008), «Колекціонер» за Дж. Фаулзом (2014).
Рекомендована література
- Олександров І. «Гравець» Олег Ліпцин // День. 2007, 27 квіт.;
- Олтаржевська Л. «Я щеплений незалежністю» [інтерв’ю з О. Ліпциним] // Україна молода. 2013, 19 квіт.;
- Кот К. Реакції. Олег Ліпцин // УК. 2013. № 5.
Завантажити статтю
Людина 
