Лісняк Павло Якович

ЛІСНЯ́К Павло Якович (21. 06. 1908, с. Старі Кодаки, нині Дніпровського району Дніпропетровської області — 14. 05. 1977, Москва) — промисловець. Сталінська премія (1952). Державні нагороди СРСР. Закінчив Київський індустріальний інститут (1936). Працював начальником ковальського цеху (1937–40, 1941–42), заступником головного інженера (1940–41) Челябінського тракторного заводу (РФ); начальником ковальського цеху Московського автомобільного заводу (1942–45); директором Харківського тракторного заводу (1945–52); директором Горьковського автомобільного заводу (нині Нижній Новгород, РФ, 1952–54). У 1954–55 — 1-й заступник міністра Міністерства автомобільного, тракторного та сільськогосподарського машинобудування СРСР; 1955–57 — заступник, 1967–79 — 1-й заступник міністра Міністерства автомобільної промисловості СРСР (обидва — Москва); 1957–65 — голова Раднаргоспу Київського економічного адміністративного району; 1965–67 — заступник голови Держплану УРСР (Київ). Л. зробив вагомий внесок у відбудову Харківського тракторного заводу в післявоєнні роки, під його керівництвом 1949 розпочато виробництво гусеничних тракторів ДТ-54 з дизельним двигуном і малогабаритних колісних машин ХТЗ-7 для обробітку садів, городів, виноградників. Депутат ВР УРСР 3-го скликання (1951–55) та ВР СРСР 5–6-го скликань (1958–66).

Літ.: Павел Яковлевич Лисняк: Некролог // Правда. 1977, 17 мая; Харківський тракторний завод. Сторінки історії. Х., 2008.

В. І. Дубовик