Лісовий Павло Миколайович
ЛІСОВИ́Й Павло Миколайович (23. 09. 1923, с. Коржівці Деражнян. р-ну, нині Хмельн. обл. — 20. 02. 1999, Вінниця) — літературознавець. Доктор філологічних наук (1972), професор (1972). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Ужгород. університет (1951), де відтоді й працював: 1966–74 — завідувач кафедри укр. літ-ри; 1974–86 — проректор з наукової роботи, 1986–96 — професор кафедри укр. літ-ри Вінн. пед. інституту. Автор дослідж. з історії укр. літ-ри, журналістики, краєзнавства, а також низки публіцист. статей у періодиці, зокрема про Т. Шевченка («Духовна зброя: творчість Т. Шевченка в закарпатській комуністичній пресі 20–30-х рр.», 1957; «Співець дружби народів», 1976; «Великий Кобзар і Поділля», 1979; «Славетний Кобзар і Поділля», 1984).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Історія української літератури: У 2 т. К., 1957 (співавт.); Трибуна трудящих. Уж., 1970; Близький і дорогий. Уж., 1972; Музеї Вінниччини: Путівник. О., 1979; Журналістика Закарпаття 1-ї пол. ХІХ — 2-ї пол. ХХ ст. Л., 1984.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
