ЛІСОВИ́Й Павло Микола­йович (23. 09. 1923, с. Коржівці Деражнян. р-ну, нині Хмельн. обл. — 20. 02. 1999, Він­ниця) — літературо­знавець. Доктор філологічних наук (1972), професор (1972). Учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. Ужгород. університет (1951), де від­тоді й працював: 1966–74 — завідувач кафедри укр. літ-ри; 1974–86 — проректор з наукової роботи, 1986–96 — професор кафедри укр. літ-ри Вінн. пед. ін­ституту. Автор дослідж. з історії укр. літ-ри, журналістики, крає­знавства, а також низки публіцист. статей у періодиці, зокрема про Т. Шевченка («Духовна зброя: творчість Т. Шевченка в закарпатській комуністичній пресі 20–30-х рр.», 1957; «Спів­ець дружби народів», 1976; «Великий Кобзар і Поді­л­ля», 1979; «Славетний Кобзар і Поді­л­ля», 1984).