ЛІСОВИ́Й Петро (справж. — Свашенко Петро Андрі­йович; (10(22). 06. 1891, с. Деркачі, нині місто Дергачі Харків. обл. — 27. 09. 1937, Карелія, РФ) — письмен­ник, журналіст. Член літ. обʼ­єдн. «Плуг». Закін. Уман. училище садівництва (нині Черкас. обл., 1914). Учасник 1-ї світової війни та воєн. дій 1918–20. Після більшов. пере­вороту 1917 повернувся у рідне село, де продовжував рев. агітацію серед земляків. Неодноразово заарештовувався різними режимами влади, нім. окупанти засудили його до страти, але він втік і кілька років його діяльність проходила на Прав­обереж­жі. Працював секр. Уман. окружкому, в ред. повіт. газети, головою окруж. земел. від­ділу в Чернігові, секр. повітвиконкому в Ніжині. 1924 пере­їхав до Харкова. Був вла­скором г. «Селянська правда» та «Вісті ВУЦВК». Цикл нарисів про Кубань, опубл. спочатку на сторінках г. «Вісті ВУЦВК» 1927, викликав знач. інтерес серед козачої еміграції. Журнал «Вольное казачество» перед­руковував їх із номера в номер без коментарів (Прага, 1928, № 17–22). Пізніше скорочену републікацію «Кубані» зробив також «Український вісник» (Бер­лін, 1943, № 11–13). Як публіцист вперше ви­ступив у фронт. газеті, дебютував оповіда­н­ням «Сільсь­ке» (Х., 1924). Творча спадщина Л. різноманітна за змістом і жанром. Він був рев. романтиком, щиро повірив у новий лад, «світле майбутнє», про­зрі­н­ня при­йшло, напевне, занадто пізно. 1935 без­під­ставно ре­прес. і засудж. до 5-ти р. увʼязне­н­ня, яке від­бував у Біломор.-Балт. таборах (Карелія), де 20 вересня 1937 засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1956.