ЛІСО́ВСЬКИЙ Леонід Леонідович (11(23). 10. 1866, С.-Петербург — 23. 12. 1934, Харків) — композитор, музико­знавець, музично-громадський діяч, педагог. Закін. істор.-філол. факультет Харків. університету (1889), С.-Петер­бур. консерваторію (1897; кл. ком­позиції М. Солов­йова, фортепіано — Ф. Черні). Навч. гри на фортепіано в І. Слатіна у Харкові. 1898–1909 — викладач музики, згодом дир. муз. класів Ф. Базилевич у Полтаві. Провадив активну діяльність як педагог, композитор, піаніст (соліст і акомпаніатор), організатор популяр. курсів, рецензент г. «Полтавскія губерн­скія вѣдомости». Як лектор і піа­ніст ви­ступав із В. Оголевцем, мав автор. концерти. Твори Л. виконували у симф. зібр. Полтав. від­діл. РМТ (зокрема Концертна увертюра під керівництвом Д. Ахшарумова). 1909–13 — муз. вихователь Комерц. училища Ві­домства імператриці Марії у С.-Пе­тербурзі. Водночас — викладач Нар. консерваторії, Муз. шкіл К. Дан­немана й В. Боровської, Комерц. школи М. Шидловської, також давав приватні уроки. 1913 — у Тифлісі (нині Тбілісі), де викладав у Муз. школі М. Пишнова та А. Швейгера. Ви­ступав у пресі як рецензент, зокрема опер. ви­став, симф. і камер. концертів від­діл. РМТ, музикантів-гастролерів. Від 1914 — у Харкові: від 1918 — викладач Нар. консерваторії, згодом муз. технікуму. Твори Л. виконували і публікували у 1920-х рр., зокрема входили до репертуару Квартету ім. М. Леонтовича. Після пере­творе­н­ня Муз. товариства ім. Леон­товича на Всеукр. товариство рев. музикантів разом із Ф. Бог­дановим, В. Борисовим, С. Дрімцовим, Д. Клебановим уві­йшов 1928 до складу бюро Харків. композитор. майстерні — керівник органу, об­ра­ного за зразком парт. осередків. Від того самого року — чл. секції духов. композиторів при Всеукр. товаристві драматургів і композиторів. 1931 ріше­н­ням 2-го та 3-го пленумів Всеукр. товариства рев. музикантів був виключений із його лав на під­ставі звинуваче­н­ня у причетності до «церковщини» в музиці. 1925 хор. сюїту «Гасла ЦК ВКП(б)» («Жовт­неві гасла ВКП») було високо оцінено й опубл., а 1931 проголошено «шедевром церковщини у музиці». Автор публікацій про П. Сокальського (вперше подав повний список його творів).