Лісопарк
Визначення і загальна характеристика
ЛІСОПА́РК — частина лісу, призначена переважно для заняття спортом, відпочинку та розваги населення. Вона обладнана елементами парку, а саме: дорожньо-стежк. мережею, спорт. та дит. майданчиками, місцями для влаштування пікніків (альтанками) і розведення багаття та ін. Л. найчастіше створюють в межах насел. пункту або на його околицях. При їх облаштуванні частину природ. масивів лісу залишають без змін, а на ін. формують ландшафтні пейзажі з урахуванням рельєфу місцевості, наявності водойм тощо. Л. також виконують захисну, екол. і природоохоронну функції (затримують вітер, помʼякшують міський мікроклімат, поглинають шкідливі пром. гази та пил, збагачують ландшафт, відновлюють місцевість, забезпечують поліпшення стану міського середовища), слугують рекреац. цілям (оздоровлюють організм людини), мають культурне значення (підвищують архітектурно-художню функцію насел. пункту). Їх поділяють на заг., або багатофункціональні та спеціалізовані (напр., дит., спорт., курортні). Осн. призначення істор.-мемор. Л. — збереження та популяризація різноманіт. памʼяток архітектури, історії, монум. мистецтва, які містяться на тер. ліс. масивів. Іноді у них відкривають музеї, кінотеатри та ін. культурні заклади. У Л. дозволено збирати гриби, ягоди, а також рослини, які не перебувають під охороною держави (напр., не занесені до Червоної книги України). У 19 ст. у Англії розпочали організовувати міські зелені зони. З розвитком промисловості, залізнич. та автомобіл. транспорту там набув поширення заміський відпочинок; з цією метою побл. великих міст, зокрема біля Лондона та Манчестера, створювали т. зв. зелені пояси. 1909 у Німеччині надруковано першу брошуру щодо впорядкування та догляду Л. 1928 зелені зони закладено побл. Парижа. На території України перші невеликі Л.- сади були створ. ще у давньорус. період у Києві. 1916 уродженець Севастополя, письменник, англознавець П. Міжуєв у Петрограді (нині С.-Петербург) видав кн. «Сады-города и жилищный вопросъ въ Англіи», в якій обґрунтував новий тип міста. Історія багатьох укр. Л. починається з того періоду, коли ліси були у приват. володінні замож. громадян або монастирів. З часом вони зазнали багато змін та стали надбанням суспільства. Нині в Україні найстаріші та великі Л. розташ. в Києві (Броварський, Голосіївський, Дніпровський, Межигірський, Нікольский, Сирецький, Соломʼянський та ін.), Львові («Погулянка», «Зубра», Винниківський), Харкові, Одесі (Аеропортівський) та ін. Великі Л. є у Брюсселі, Дюссельдорфі (Німеччина), Лондоні, Парижі, Москві, Єкатеринбурзі, Пʼятигорську, Рязані, Саратові (усі — РФ), Луїсвіллі, Портленді (обидва — США), Ріо-де-Жанейро (Бразилія).
Літ.: Жирнов А. Д. Искусство паркостроения. Л., 1977.
Н. Ю. Висоцька
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
