Ліспектор Кларісе

Визначення і загальна характеристика

ЛІСПЕ́КТОР Кларісе (псевд. — Елен Палмер; 10. 12. 1920, містечко Чечельник Ольгопіл. пов. Поділ. губ., нині смт Вінн. обл. — 09. 12. 1977, м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія) — бразильська письмен­ниця, пере­кладачка, драматург українського походже­н­ня. Премії фонду «Ґраса Араня» Бразил. літ. академії (1943), «Жабуті» Книжк. палати Бразилії (1961), «Золотий дельфін» Музею образу і звуку (1969), Фундації з питань культури Федерал. округу Бразилії (1976), дві премії на 36-му фестивалі 1985 в Берліні (Між­нар. конфедерації кіноклубів і Між­нар. катол. організації кіно- та аудіо­продукції), також премію було присудж. однойм. фільму, створ. за мотивами твору Л. «Час зірки» (1985). Родина Л. 1911 мешкала у м-ку Саврань Балт. пов. (нині смт Одес. обл.), 1915 — у м-ку Теплик Гайсин. пов. (нині смт Вінн. обл.) Поділ. губ. Народилася Л. у Чечельнику, через який тікали її батьки, рятуючись від погромів під час воєн. дій 1918–20. У 1921 родина Л. емігрувала до Бразилії (м. Ри­сіфи, шт. Пернамбуко), де вона 1929 дебютувала оповіда­н­ням у місц. г. «Diario de Pernambuco», 1930 написала першу пʼєсу (не збереглася). Того ж року отримала громадянство Бразилії. Від 1935 мешкала у Ріо-де-Жа­нейро. Навч. на факультеті нац. права Університету Бразилії (1939–43), давала приватні уроки португал. мови, працювала ред. у Нац. агентстві в Ріо-де-Жанейро (1940), ви­вчала дактило­графію, англ. мову. Від 1943, після одруже­н­ня з дипломатом М.-Ґ. Валенте, подорожувала з чоловіком, жила в Італії, Швейцарії, Великій Британії, США. 1959 повернулася до Бразилії. Працювала журналісткою у місц. періодиці. Писала стат­ті на різні теми, зокрема й під псевд., а також худож­ні твори, які отримали схваль­ні від­гуки від Ґ. Фіґейредо, Б. Ас­сіолі, Д. Сілвейра де Кейроз, Л. Ескорел, Л. Кардозо, А. Кандідо та ін. Популярності досягла у 1960-і рр., її твори стали основою декількох театр. ви­став, вміщено у низці антологій, книжки пере­кладено франц., англ. та ін. мовами. Зʼявилися публікації про її життя та творчість. Писала здебільшого для дітей. Авторка новел, оповідань і романів, в яких показала романтизм екзистенц. характеру, використовуючи екліптич. фраг­ментар. автор. стиль. У 1970-х рр. пере­клала португал. мовою низ­ку світ. шедеврів літ-ри, за­ймалася журналіст. діяльністю. Ок­ре­мі оповіда­н­ня Л. з португал. мови пере­клав В. Діденко.

Тв.: Реtro do coração selvagem. 1944; О lustre. 1946; А cidade sitiada. 1949; Alguns contos. 1952; Laços de família. 1960; A maçã no escuro. 1961; A legião estrangeira. 1964; A paixão segundo G. H. 1964; О mistério do coelho pensante. 1967; A mulher que matou os peixes. 1968; Uma aprendizagem ou o livro dos pra­zeres. 1969; Felicidade clandestina. 1971; A imitação da rosa. 1973; Água viva. 1973; A vida íntima de Laura. 1974; A via crucis do corpo. 1974; Onde estivestes de noite. 1974; Visão do esplendor. 1975; A hora da estrela. 1975; Рага não esquecer. 1978; Quase de verdade. 1978; Um sopro de vida (pulsações). 1978; A descoberta do mundo. 1984; Como nasceram as estrelas. 1987; Cartas perto do coração. 2001; Cor­respondências. 2002; Сог­геіо Feminino. 2006 (усі — Ріо-де-Жанейро).

Літ.: E. Fitz. Clarice Lispector. Boston, 1985; L. Freixas. Clarice Lispector. Barce­lona, 2001; Y. Rosenbaum. Clarice Lispec­tor. São Paulo, 2002; B. Moser. Why this world: a biography of Clarice Lispector. Oxford, 2009.

О. П. Борушенко

Завантажити статтю