ЛІТВІНЮ́К Єжи (Litwiniuk Jerzy; 30. 03. 1923, м. Кременець, нині Терноп. обл. — 18. 10. 2012, Варшава) — польський пере­кладач, письмен­ник. Член Союзу польс. літераторів (1951–83), Товариства польс. пере­кладачів (1983), ПЕН-Клубу (1989), Польс. українозн. товариства (1990), Товариства Польща–Україна (1991). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Під час 2-ї світової війни вою­вав у складі Армії Кра­йової, 1944–47 пере­бував в увʼязнен­ні у рад. таборах. Після звільне­н­ня мешкав у Варшаві. Пере­кладав з укр., білорус., естон., латис., литов., рос., фін. мов. Найвищим його здобутком вважається польс. пере­клад збірки фін. нар. епосу «Калевала» (1998). Зробив знач. внесок у популяризацію укр. літ-ри. З української мови пере­клав «Лісову пісню» Лесі Українки (1989), окремі твори Т. Шевченка, Б.-І. Антонича, П. Ти­чини, М. Рильського, Д. Павличка, В. Симоненка, І. Драча, В. Шев­чука та ін. Автор поет. зб. «Kocie łby» (1972) та «Przejścia graniczne» (1986; обидві — Варшава). У спів­­авт. з Е. Ґолдою у часописі «Po­prostu» (1957, № 9) опублікував ста­т­тю, в якій вперше оприлюднено правду про акцію «Вісла» і становище українців у Польщі.