ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Літко Анатолій Якович

ЛІТКО́ Анатолій Якович (23. 09. 1934, с. Городнє Краснокут. р-ну Харків. обл. – 27. 02. 2008, Харків) – режисер, актор, педагог. Чоловік Л. Літко. Доц. (2007). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Закін. актор. (1956; курс О. Сердюка) і режисер. (1963; курс Б. Норда) факультети Харків. інституту мистецтв. Грав 1956–58 у Сум. укр. муз.-драм. театрі ім. М. Щепкіна. Працював у Харків. університеті мистецтв (1958–65, 1973–78, 1997–2007): від 2002 – завідувач кафедри майстерності актора драм. театру і кіно; 1963–69 – реж. театрів Харкова; 1965–74 – Микол. укр. муз.-драм. театру; 1969–73, 1987–97 – гол. реж. Микол. рос. драм. театру; 1979–84 – Дніпроп. ім. Т. Шевченка; 1985–87 – Хмельн. ім. Г. Петровського укр. муз.-драм. театрів; 1985–96 – реж., 1974–77, 1997–2001 – гол. реж. Харків. укр. драм. театру ім. Т. Шевченка, актором якого був 1958–60. Л. – реж. психол. і романт. напрямку. Прагнув до створення багатогран., яскравих життєво-переконливих характерів. Його творчу манеру відзначали глибина трактування літ. першооснови, філос. узагальнення, сучасне прочитання класики, чітка темпоритм. побудова дії. Здійснив низку театр. постановок в Азербайджані, Болгарії, РФ.

Вистави: «Живий труп» Л. Толстого (1974), «Російські люди» К. Симонова, «Звернися до Петра» за творами Ю. Фу­­чика (обидві – 1975), «Річард ІІІ» В. Шекс­піра (1976), «Не стріляйте в білих лебедів» за Б. Васильєвим (1977), «Безта­ланна» І. Карпенка-Карого, «Птахи нашої молодості» І. Друце (обидві – 1982), «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Осно­в’яненка (1991), «Чекісти в Парижі» за В. Винниченком (1994), «Три сестри» А. Чехова (1995), «Одруження Фіґаро» П.-О. Бомарше (1996), «Сьома свіча» З. Сагалова (1997), «Фортінбрас не прийде» В. Гітіна (1998), «Соло щасливої людини» за А. Міллером (1999), «Старосвітська любов» за М. Колядою (2000).

Літ.: Логвинова Н. Режисер широкого мислення Анатолій Літко // Кіно-Театр. 2009. № 5.

О. Л. Либо

Основні вистави

«Живий труп» Л. Толстого (1974), «Російські люди» К. Симонова, «Звернися до Петра» за творами Ю. Фу­­чика (обидві – 1975), «Річард ІІІ» В. Шекс­піра (1976), «Не стріляйте в білих лебедів» за Б. Васильєвим (1977), «Безта­ланна» І. Карпенка-Карого, «Птахи нашої молодості» І. Друце (обидві – 1982), «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Осно­в’яненка (1991), «Чекісти в Парижі» за В. Винниченком (1994), «Три сестри» А. Чехова (1995), «Одруження Фіґаро» П.-О. Бомарше (1996), «Сьома свіча» З. Сагалова (1997), «Фортінбрас не прийде» В. Гітіна (1998), «Соло щасливої людини» за А. Міллером (1999), «Старосвітська любов» за М. Колядою (2000).

Рекомендована література

  1. Логвинова Н. Режисер широкого мислення Анатолій Літко // Кіно-Театр. 2009. № 5.
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Літко Анатолій Якович / О. Л. Либо // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-55833

Том ЕСУ:

17-й

Дата виходу друком тому:

2016

Дата останньої редакції статті:

2016

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

55833

Кількість переглядів цього року:

18

Схожі статті

Лактіонов-Стезенко
Людина  |  Том 16 | 2019
О. М. Москаленко-Висоцька
Гончаров
Людина  |  Том 6 | 2006
В. М. Гайдабура
Норд
Людина  |  Том 23 | 2021
М. В. Корнющенко

Нагору