Літко Анатолій Якович
ЛІТКО́ Анатолій Якович (23. 09. 1934, с. Городнє Краснокут. р-ну Харків. обл. — 27. 02. 2008, Харків) — режисер, актор, педагог. Чоловік Л. Літко. Доц. (2007). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Закін. актор. (1956; курс О. Сердюка) і режисер. (1963; курс Б. Норда) факультети Харків. інституту мистецтв. Грав 1956–58 у Сум. укр. муз.-драм. театрі ім. М. Щепкіна. Працював у Харків. університеті мистецтв (1958–65, 1973–78, 1997–2007): від 2002 — завідувач кафедри майстерності актора драм. театру і кіно; 1963–69 — реж. театрів Харкова; 1965–74 — Микол. укр. муз.-драм. театру; 1969–73, 1987–97 — гол. реж. Микол. рос. драм. театру; 1979–84 — Дніпроп. ім. Т. Шевченка; 1985–87 — Хмельн. ім. Г. Петровського укр. муз.-драм. театрів; 1985–96 — реж., 1974–77, 1997–2001 — гол. реж. Харків. укр. драм. театру ім. Т. Шевченка, актором якого був 1958–60. Л. — реж. психол. і романт. напрямку. Прагнув до створення багатогран., яскравих життєво-переконливих характерів. Його творчу манеру відзначали глибина трактування літ. першооснови, філос. узагальнення, сучасне прочитання класики, чітка темпоритм. побудова дії. Здійснив низку театр. постановок в Азербайджані, Болгарії, РФ.
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Живий труп» Л. Толстого (1974), «Російські люди» К. Симонова, «Звернися до Петра» за творами Ю. Фучика (обидві — 1975), «Річард ІІІ» В. Шекспіра (1976), «Не стріляйте в білих лебедів» за Б. Васильєвим (1977), «Безталанна» І. Карпенка-Карого, «Птахи нашої молодості» І. Друце (обидві — 1982), «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (1991), «Чекісти в Парижі» за В. Винниченком (1994), «Три сестри» А. Чехова (1995), «Одруження Фіґаро» П.-О. Бомарше (1996), «Сьома свіча» З. Сагалова (1997), «Фортінбрас не прийде» В. Гітіна (1998), «Соло щасливої людини» за А. Міллером (1999), «Старосвітська любов» за М. Колядою (2000).
Рекомендована література
- Логвинова Н. Режисер широкого мислення Анатолій Літко // Кіно-Театр. 2009. № 5.
Завантажити статтю
Людина 
