Літогенез

ЛІТОГЕНЕ́З (від літо… та …генез) — сукупність природних процесів виникне­н­ня та подальшого пере­творе­н­ня осадової породи. Вперше термін «Л.» викори­став нім. учений Й. Вальтер (1893–94) для наук. напряму, що ви­вчав походже­н­ня давніх порід на основі сучас. процесів рельєфо­утворе­н­ня. Широке ви­зна­н­ня цей термін отримав у трактуван­ні франц. геолога Ґ.-Е. Оґа (1907) як назва стадії геол. циклу, що охоплює всю сукупність процесів формува­н­ня та еволюції осад. порід. Нині немає як єдиного ви­значе­н­ня терміна, так і єдиного уявле­н­ня про структуру Л. У складі Л. роз­різняють процеси: гіпергенез — формува­н­ня осад. матеріалу у результаті вивітрюва­н­ня; мотогенез — транс­портува­н­ня осад. матеріалу; седиментація — осадже­н­ня та накопиче­н­ня осад. матеріалу (часто мотогенез та седиментацію обʼ­єд­нують під спіл. на­звою седиментогенез); діагенез — пере­творе­н­ня осад. матеріалу на осад. породу шляхом його ущільне­н­ня, дегідратації, пере­кри­сталізації; катагенез — зміна осад. порід при їх занурен­ні вглиб земної кори; метагенез — глибокі мінер. та структурні пере­творе­н­ня осад. породи, що від­буваються на знач. глибині. По­гляди дослідників від­різняються як у на­звах гол. структур. одиниць — над­стадії, стадії, етапи, так і у тому, які саме з пере­рахованих процесів від­носяться до літогенетичних. Рос. геолог М. Страхов 1957 ви­окремив у Л. стадії гіпергенезу, седиментогенезу та діагенезу. Ін. пред­ставники рад. школи літології роз­різняли процеси: М. Вас­соєвич — седиментогенезу, діагенезу, катагенезу, а також гіпергенезу, які залежно від історії геол. роз­витку кожного конкрет. регіону можуть як роз­починати, так і завершувати осад. цикл; П. Тимофєєв — діагенезу та всі постдіагенет. пере­творе­н­ня. Гол. факторами Л. є клімат, рельєф і геотектоніч. режим території. Більшість дослідників, услід за М. Страховим, ви­значають 5 типів Л. Гумідний від­бувається в умовах клімату вологих природ. зон; аридний — клімат пустель та напів­пустель; нівальний — клімат поляр. і високогір. зон. За джерелом вихід. речовини — ефузивно-осад. (повʼязаний з зонами давньої та сучас. вулканіч. діяльності). Окремо виділено океаніч. тип Л., характерний для океаніч. просторів. Він проти­ставляється типам Л. на суходолі й об­умовлюється знач. мас­­штабами океаніч. басейнів. Тектоніка прямо й опосередковано впливає на швидкість накопиче­н­ня від­кладів та їхню потужність через направленість і швидкість коливал. рухів, тривалість стабіл. тектоніч. режиму, зміни від­нос. гіпсометр. положе­н­ня території, рельєфу, напрямку та швидкості водних потоків. Із Л. як процесом осад. породо­утворе­н­ня повʼязане формува­н­ня родовищ різноманіт. корис. копалин — викоп. вугі­л­ля, нафти, природ. горючих газів, заліз. та марганц. руд, бокситів, фосфоритів, роз­сип. родовищ каситериту, ільменіту, золота тощо. Нині в Україні процеси Л. ви­вчають науковці Укр. геол.-розв. ін­ституту, Ін­ституту геол. наук НАНУ (обидва — Київ), Ін­ституту геотех. механіки НАНУ (Дні­пропетровськ), Ін­ституту геології і геохімії горючих копалин НАНУ (Львів) та ін., низки ВНЗів, зокрема Нац. гірн. університету (Дні­пропетровськ), Донец. тех. університету, геол. і геогр. факультетів Дні­проп., Київ., Львів., Одес., Харків. університетів.

Завантажити статтю