Ліхно Леонід Павлович
ЛІХНО́ Леонід Павлович (20. 05. 1941, Харків — 27. 12. 2002, Полтава, похов. у Харкові) — волейболіст (зв’язковий), тренер. Майстер спорту (1967). Заслужений тренер України (1978). Закінчив Харківський університет (1972). Бронзовий призер Кубка СРСР (1973), володар Кубка України (1972–73). Виступав за харківські команди «Буревісник» (1965, 1967–69), «ДБК» (1966, 1969–73 — капітан), «Локомотив» (1973–75 — капітан, граючий тренер), головним тренером якої працював від 1975 (з перервою). Тренери — В. Пономаренко, В. Титар. Головний тренер команди чемпіонів світу серед залізничників на базі команди «Локомотив» (1975, 1979, 1983, Харків), молодіжної (1978–80), 2-ї (1980–84) збірних команд СРСР, чоловічих збірних команд України (1980–84, 1996–2002), Сирії (1986–89). Під його керівництвом «Локомотив» знову вийшов до вищої ліги чемпіонатів СРСР, став бронзовим призером чемпіонату СРСР (1978), чемпіоном України (1976, 1977, 1981, 1994, 1996, 2001–02), літньої Спартакіади України (1979), володарем (2001–02) та срібним призером (1992–93, 1999–2000, 2000–01) Кубків України; молодіжна збірна команда СРСР була чемпіоном Європи (1979); збірна команда України — бронзовим призером Спартакіади народів СРСР (1983), фіналістом чемпіонатів Європи (1997) та світу (1998). Серед вихованців — майстри спорту С. Абрамов, С. Орда, М. Падалка, С. Федоров, П. Чухраєв.
Рекомендована література
- Ермаков С. С. Волейбол Харькова: 1925–2000 гг. Х., 2004;
- Столбецов О. Пять лет без Леонида Лихно // Веч. Харьков. 2007, 27 дек.;
- Український волейбол. Здобутки та сьогодення. К., 2009.
Завантажити статтю
Людина 
