ЛІХНО́ Леонід Па­влович (20. 05. 1941, Харків — 27. 12. 2002, Полтава, похов. у Харкові) — волейболіст (звʼязковий), тренер. Майстер спорту (1967). Заслужений тренер України (1978). Закінчив Харківський університет (1972). Бронзовий призер Кубка СРСР (1973), володар Кубка України (1972–73). Ви­ступав за харківські команди «Буревісник» (1965, 1967–69), «ДБК» (1966, 1969–73 — капітан), «Локомотив» (1973–75 — капітан, граючий тренер), головним тренером якої працював від 1975 (з пере­рвою). Тренери — В. Пономаренко, В. Ти­тар. Головний тренер команди чемпіонів світу серед залізничників на базі команди «Локомотив» (1975, 1979, 1983, Харків), молодіжної (1978–80), 2-ї (1980–84) збірних команд СРСР, чоловічих збірних команд України (1980–84, 1996–2002), Сирії (1986–89). Під його керівництвом «Локомотив» знову ви­йшов до вищої ліги чемпіонатів СРСР, став бронзовим призером чемпіонату СРСР (1978), чемпіоном України (1976, 1977, 1981, 1994, 1996, 2001–02), літньої Спартакіади України (1979), володарем (2001–02) та срібним призером (1992–93, 1999–2000, 2000–01) Кубків України; молодіжна збірна команда СРСР була чемпіоном Європи (1979); збірна команда України — бронзовим призером Спартакіади народів СРСР (1983), фіналістом чемпіонатів Європи (1997) та світу (1998). Серед вихованців — майстри спорту С. Абрамов, С. Орда, М. Падалка, С. Федоров, П. Чухраєв.