Лішини

ЛІ́ШИНИ — інженери й архітектори, брати. Михайло Андрі­йович (27. 07. 1840, С.-Петербург — ?) після закінче­н­ня С.-Петербур. ін­ституту інж. шляхів сполуче­н­ня (1862) роз­почав свою діяльність в Одесі. В на­ступ. році брав участь в екс­педиції з ви­вче­н­ня Кілій. рукава Дунаю, про який 1888 видав книгу. Від 1865 — на буд-ві комерц. порту в м. Новоросійськ (Росія); від 1868 — в Одес. буд. упр.; від 1890 — гол. інж. Новорос. комерц. портів. Був дійс. чл. Одес. від­діл. Рос. тех. товариства (від 1874), одним із засн. (1877) і першим головою Одес. від­діл. Червоного хреста, дир. Одес. від­діл. Імператор. рос. муз. товариства (від 1889). У 1900–14 мешкав у Царському Селі (нині м. Пушкін Ленінгр. обл.), 1914–18 — у Петро­граді (нині С.-Петербург), від 1918 — знову в Одесі. 1905–08 — голова тех. ради від­діл. торг. портів Росії, від 1914 де­який час очолював Рос. товариство Червоного хреста. 1891 роз­робив новий матеріал для за­стосува­н­ня у військ. та пром. буд-ві, який від­значався кількома позитив. якостями, зокрема утримував тепло. Разом зі скульп­тором Л. Позеном був чл. комісії зі встановле­н­ня памʼятника І. Котляревському в Полтаві (1903). Микола Андрі­йович (27. 06. 1843, С.-Петербург — 26. 10. 1905, Одеса) також закін. С.-Петербур. ін­ститут інж. шляхів сполуче­н­ня (1865) та був направлений в Одесу, де спочатку обі­ймав посаду архітектора-будівельника. Від 1870 — зав. 1-ї лінії залізниці, що зʼєд­нувала місто з Дні­стром; 1878–84 — архітектор Ін­ституту зі спорудже­н­ня залізниць та, до пере­хо­ду Пд.-Зх. залізниці в казну, пом. ін­спектора Одес. залізнич. лінії. 1874 при­значений товаришем секр. Одес. від­діл. Рос. тех. товариства. У 1880-х рр. став уряд. на­глядачем у Тех. залізнич. училищі та на залізниці, головою Міського нар. училища, чл. правлі­н­ня Товариства взаєм. кредиту (кілька разів виконував обовʼязки голови; 1895 Одес. товариство посідало 4-е м. серед 92-х існуючих т-в такого типу). Разом з братом брав активну участь у діяльності Одес. від­діл. Червоного хреста. До від­кри­т­тя 1888 Одес. опер. театру спроектував протипожежну сигналізацію. 19 жовтня 1905 під час робітн. заворушень отримав поране­н­ня, від якого згодом і помер. В Одесі брати спроектували та збудували лікарню для лікува­н­ня очей (1876, нині т. зв. Філатов. лікарня), лікарню для Одес. від­діл. Червоного хреста на Драгун. плантаціях, в якій щоден­но в літній час лікувалося до 300 осіб (1892), шпиталь за Італ. бульваром у р-ні Аркадії (1893), здійснювали на­гляд за будівництвом Одес. контори Держ. банку (1881, проект В. Мааса). У спів­­авт. з О. Бернардац­ці вони роз­робили проект і збудували в с. Нивне (нині Сураз. р-ну Брян. обл., РФ) церкву Різдва Богородиці (2-а пол. 1890-х рр.; за бажа­н­ням їхнього батька, який виділив кошти, в ній облаштували сімей. склеп).

Л. І. Саєнко, О. В. Власенко

Завантажити статтю