Ліщина-Мартиненко Іван Іванович

Визначення і загальна характеристика

ЛІЩИ́НА-МАРТИ́НЕНКО Іван Іванович (квітень 1883, с. Ліщинівка, нині у складі смт Білики, за ін. даними — с. Федорівка, нині Кобеляц. р-ну Полтав. обл. — після 1936) — архівіст, культурно-освітній діяч. За­кін. 1-у Полтав. чол. гімназію (1903), С.-Пе­тербур. університет і археол. інститут (обидва — 1910). Від 1912 учителював у Варшав. губ., деякий час викладав у Варшав. університеті. З поч. 1-ї світової війни евакуйов. до Полтави, де також працював учителем. Актив. чл. місц. т-в «Про­світа», «Українська культура», гласний Полтав. міської думи (1917–19). Від 1919 — інспектор позашкіл. освіти Полтав. губ. У червні 1920 заарешт. більшовиками за звинуваченням у приналежності до петлюрів. організації, майже 2 р. перебував в ув’язненні. 1922 — вчений-архівіст Полтав. центр. істор. архіву; від 1923 — зав. Полтав. губерн. архіву. Зробив знач. внесок в упорядкування архівів Полтави й Полтав. губ., залучений до проведення 1-ї Всеукр. наради архів. працівників (Харків, 1924). У тому ж році як безпартійний звільнений з посади; відтоді — заступник зав. Донец. губерн. архіву при президії губвиконкому та зав. губерн. істор. архіву (м. Артемівськ, нині Донец. обл.). Брав участь в укра­їнізації держ. апарату, заснуванні в Артемівську укр. школи ім. Б. Грінченка. Від 1926 — проф. Донец. ІНО (Луганськ). Як кор. ВУАН збирав фольклорні та діалект. матеріали. Разом із С. Грушевським і В. Фесенком надру­кував огляди архів. фондів Луганщини. Автор наук. розвідок про творчу спадщину Т. Шевченка, В. Винниченка, М. Максимовича, Д. Багалія. У серпні 1929 заарешт., за звинуваченнями в антирад. контррев. діяльності та участі в СВУ засудж. до 10-ти р. позбавлення волі. Покарання відбував у Біло­мо­­ро-Балт. таборах (РФ). Реабіліт. 1989.

Завантажити статтю