Лобанова Лілія Данилівна
ЛОБА́НОВА Лілія Данилівна (30. 07. 1922, Черкаси — 02. 11. 1992, Київ) — співачка (лірико-драматичне сопрано), педагог. Професор (1970). Народний артист УРСР (1954). Лауреатка Всеукр. конкурсу музикантів-виконавців (Київ, 1945). Закін. Київську консерваторію (1948; кл. К. Брун-Каміонської), де й працювала 1970–88 викл. каф. сольного співу. 1948–70 — солістка Київ. театру опери та балету ім. Т. Шевченка. Серед учнів — Л. Скоромна. Одна з провід. сопрано Київ. опер. театру в 1950–60-х рр. Володіла високою виконав. культурою, гнучким фразуванням, вмілим філіруванням звука й портаменто, орган. поєднанням вокал. й актор. аспектів виконання. Мала виразну сценічну зовнішність. Перша виконавиця низки партій в операх укр. композиторів, зокрема Гелени («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Люби («Зоря над Двиною» Ю. Мейтуса), Милани, Мар’яни, Рєпніної («Милана», «Арсенал», «Тарас Шевченко» Г. Майбороди). Виконувала твори укр., рос., зарубіж. композиторів, українські народні пісні. Гастролювала в Нідерландах, Югославії, Німеччині, Франції (разом із П. Лісіціаном). Записувалася на грамплатівки.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Дідона («Енеїда» М. Лисенка), Катерина (однойм. опера М. Аркаса), Надія («Аскольдова могила» О. Верстовського), Горислава («Руслан і Людмила» М. Глінки), Ярославна («Князь Ігор» О. Бородіна), Марія, Тетяна, Ліза («Мазепа», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Маша («Дубровський» Е. Направника), Тамара («Демон» А. Рубінштейна), Земфіра («Алеко» С. Рахманінова), Катерина («Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича), Катаріна («Приборкання непокірної» В. Шебаліна), Леонора, Амелія, Аїда («Трубадур», «Бал-маскарад», «Аїда» Дж. Верді), Тоска (однойм. опера Дж. Пуччіні), Сантуцца («Сільська честь» П. Масканьї).
Рекомендована література
- Тольба В. Многогранная певица // Статьи. Воспоминания. К., 1986;
- Гнидь Б. Виконавські школи України. К., 2002;
- Білицький Р. Богиня оперної сцени // Укр. співаки у спогадах сучасників. К.; Л.; Нью-Йорк, 2003;
- Антонюк В. Духовний спадок Лілії Лобанової // Уряд. кур’єр. 2004, 3 лип.
Завантажити статтю
Людина 
